Будь-ласка, вимкніть блокування реклами та оновіть сторінку.


Please, turn off the adblocker and restart the page.

Авторизація
підписатися опції

Contractus est quasi actus contra actum

Контракт є ніби дія проти дії
Roman

ПРИНЦИПИ УНІДРУА 2016

> Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, в редакції 2016 р.


Preamble (Purpose of the Principles)
Преамбула (мета Принципів)

These Principles set forth general rules for international commercial contracts. They shall be applied when the parties have agreed that their contract be governed by them.(*)

They may be applied when the parties have agreed that their contract be governed by general principles of law, the lex mercatoria or the like.

They may be applied when the parties have not chosen any law to govern their contract.

They may be used to interpret or supplement international uniform law instruments.

They may be used to interpret or supplement domestic law.

They may serve as a model for national and international legislators.

(*) Parties wishing to provide that their agreement be governed by the Principles might use one of the Model Clauses for the Use of the UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts (see www.unidroit.org/instruments/commercialcontracts/upicc-model-clauses).

Принципи встановлюють загальні правила для міжнародних комерційних контрактів. Вони застосовуються, якщо сторони узгодили, що їх контракт регулюється ними.(*)

Вони можуть бути застосовані, якщо сторони узгодили, що їх контракт регулюється загальними принципами права, lex mercatoria тощо.

Вони можуть бути застосовані, якщо сторони не визначили жодне право, яким має бути врегульований контракт.

Вони можуть бути використані для тлумачення або доповнення міжнародних уніфікованих правових інструментів.

Вони можуть бути використані для тлумачення або доповнення національного права.

Вони можуть слугувати як модель для національних або міжнародних законодавців.

(*) Сторони, які бажають визначити, що їх контракт регулюватиметься Принципами, мають використовувати одну з Типових форм застережень про використання Принципів міжнародних комерційних контрактів УНІДРУА (див. www.unidroit.org/instruments/commercialcontracts/upicc-model-clauses).

КОМЕНТАР :

Ці Принципи встановлюють загальні правила, які застосовуються до "міжнародних комерційних контрактів".

1. "Міжнародні" контракти.

Міжнародний характер контракту може бути визначений багатьма способами. Такі способи, які застосовуються як в національному, так і в міжнародному законодавстві, вар'юються від посилання на місце ведення бізнесу чи місце проживання сторін в різних країнах до визначення більш загальних критеріїв, таких як "контракт має суттєвий зв'язок із більш ніж однією Країною", "передбачає здійснення вибору між правовими системами різних Країн", або "впливає на інтереси міжнародної торгівлі". Принципи не обирають прямо жоден із цих способів. Натомість, задумкою є надати концепції "міжнародний" контракт найбільш широкої з можливих інтерпретацій, аби, за можливості, виключити лише ті ситуації, в яких жодного міжнародного елементу не має взагалі, тобто в яких усі відповідні елементи контракту пов'язані лише із однією країною.

2. "Комерційні" контракти.

Зведення лише до "комерційних" контрактів жодним чином не має за мету використовувати різницю, що традиційно існує в деяких правових системах між "цивільними" та "комерційними" суб'єктами чи транзакціями, тобто зробити застосування Принципів залежним від того, чи мають сторони формальний статус "торгівців" (merchants, commerçants, Kaufleute) та/або чи є транзакція комерційною за своїм характером. Задум, натомість, у виключенні з предмету регулювання Принципів так званих "споживчих транзакцій", які в межах різних правових систем стають предметом регулювання особливих правил, більшістю імперативного характеру, покликаних захистити споживача, тобто сторону, яка укладає контракт не в межах здійснення торгової чи професійної діяльності. Принципи із початку замислювались для застосування відносно звичайних контрактів щодо купівлі-продажу, які виконуються одномоментно. З огляду на зростаючу важливість більш складних транзакцій, - зокрема, довгострокових контрактів, - Принципи в подальшому були адаптовані задля того, аби враховувати також особливості та потреби таких транзакцій. Щодо визначення терміну "довгостроковий контракт", див. статтю 1.11.

3. Принципи та внутрішні контракти між приватними особами.

Незалежно від того, що Принципи створені для міжнародних комерційних контрактів, ніщо не заважає приватним особам домовитись між собою про застосування Принципів до звичайного внутрішнього контракту. Будь-яка така домовленість, однак, повинна відповідати імперативним правилам національного законодавства, що регулюють контракт.

4. Принципи як правові правила, якими регулюватиметься контракт.

a. Виражений вибір сторін.

Оскільки Принципи становлять систему принципів та правил контрактного права, які є спільними для існуючих національних правових систем, або є найбільш адаптованими для особливих потреб міжнародних комерційних транзакцій, виражений прямо вибір їх сторонами в якості правових правил, якими регулюватиметься контракт, може бути достатньо доцільним. Здійснюючи такий вибір, сторони можуть посилатися на Принципи як окремий інструмент, чи спільно із визначеним національним правом, яке має застосовуватися до питань, що Принципами не охоплюються (див. Типові форми застережень, посилання у примітці до параграфу 2 Преамбули).

Сторони, які бажають обрати Принципи в якості правових правил для регулювання укладеного ними контракту, можуть також поєднати такий вибір права із арбітражною угодою. Обгрунтуванням для цього є те, що свобода вибору сторонами права, яким регулюватиметься контракт, традиційно обмежується національним правом (щодо цього питання див. статтю 3 Гаазьких принципів вибору права в міжнародних комерційних контрактах 2015). Відповідно, посилання сторонами на Принципи вважатиметься, за звичайних умов, домовленістю про інкорпорування їх до контракту, натомість, право, яким регулюватиметься контракт, буде остаточно визначатися на підставі колізійних правил місця форуму. Як наслідок, Принципи будуть пов'язувати сторони лише в мірі, в якій вони не суперечать правилам того права, від застосування якого вони відійти не можуть (див. коментар 3 до статті 1.4.).

Однак, таке положення суттєво змінюється, якщо сторони домовляються про передання спорів, які виникають із їх контракту до арбітражу. Арбітри не є пов'язаними певним обов'язковим до виконання національним правом. Це є очевидним коли вони вповноважуються сторонами діяти як "amiable compositeurs" або "ex aequo et bono" (тобто розглядати спори, виходячи із загальновизнаних принципів справедливості та добросовісності). Та, навіть за відсутності такого вповноваження сторони мають право вибору "правових правил" інших ніж національне право, - як такого, на базі котрого арбітри прийматимуть рішення (див., зокрема, статтю 28(1) Модельного закону щодо міжнародного комерційного арбітражу ЮНСІТРАЛ 1985; також статтю 42(1) Конвенції щодо врегулювання інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав (ICSID) 1967).

У відповідності до такого підходу, сторони вільні обрати Принципи як "правові правила", згідно до яких арбітри мають вирішувати спір, із тим наслідком, що Принципи матимуть пріоритет над національним правом, за винятком лише застосування тих правил національного права, які є обов'язковими, незалежно від того, яким правом регулюється контракт (див. коментар 4 до статті 1.4). В питаннях, які підпадають під дію Конвенції ICSID, Принципи можуть застосовуватись із пріоритетом над будь-яким національним правом.

b. Застосування Принципів як вияву "загальних принципів права", "lex mercatoria" чи подібного, згідно до посилання в контракті.

Сторони міжнародних комерційних контрактів, які не можуть досягти згоди щодо вибору певного національного права в якості права, яким регулюватиметься контракт, іноді позначають, що він регулюватиметься "загальними принципами права", "звичаями та традиціями міжнародної торгівлі", "lex mercatoria", тощо. До недавніх пір, таке посилання сторонами на непевно визначені принципи наднаціональної чи транснаціональної природи наражалося на критику з причин, серед іншого, занадто великої неоднозначності таких концепцій. Із метою уникнути, чи хоча б суттєво зменшити, таку непевність, яка супроводжує використання цих доволі неоднозначних концепцій, для того, щоб визначити їх зміст, пропонується звертатися до систематизованих і чітко визначених наборів правил, таких як Принципи.

c. Застосування Принципів за відсутності будь-якого вибору права сторонами.

Принципи можуть також бути застосовані навіть якщо контракт "мовчить" щодо права врегулювання. Якщо сторони не обрали право для врегулювання свого контракту, воно має визначатися на підставі відповідних правил міжнародного приватного права. У контексті міжнародного комерційного арбітражу такі правила є дуже гнучкими, дозволяють арбітражним трибуналам застосовувати "правові правила, які вони вважають прийнятними" (див., зокрема, статтю 21(1) Арбітражних правил Міжнродної промислової палати 2012 року; статтю 24(1) Арбітражних правил Арбітражного інституту Стокгольмської торгової палати). Зазвичай, арбітражні трибунали застосовують визначене національне право як належне право контракту, проте, у виключних випадках, вони можуть звернутися і до не-національних чи наднаціональних правил, таких як Принципи. Це може відбуватися, коли з обставин походить, що сторони мали намір виключити застосування будь-якого національного права (зокрема, коли однією зі сторін є Держава або урядова агенція, чи коли обидві сторони чітко вказали, що вони не приймають застосування як національного права другої сторони, так і будь-якого права третьої країни), або коли контракт містить фактори, що мають зв'язок із багатьма країнами, жоден із которих не є домінуючим настільки, щоб обгрунтувати застосування одного національного права, із виключенням іншого.

5. Принципи як засіб інтерпретації та доповнення уніфікованих міжнародно-правових інструментів.

Міжнародні уніфіковані правові інструменти можуть породжувати питання, що стосуються точного значення їх окремих положень, а також містити "пробіли". Традиційно, міжнародне уніфіковане право інтерпретувалося грунтуючись та доповнюючись принципами й критеріями національного права, - чи то права місця форуму, чи права, що відповідно до правил міжнародного приватного права, має бути застосоване за відсутності міжнародного уніфікованого права. Останнім часом, і суди, і арбітражні трибунали, більшістю, відмовляються від застосування цього "конфліктного" підходу, прагнучи, натомість, інтерпретувати та доповнити міжнародне уніфіковане право шляхом посилання на автономні та міжнародно уніфіковані принципи та критерії.

Такий новий підхід, підтверджений, наприклад, у статті 7 Конвенції ООН Про контракти міжнародної купівлі-продажу товарів (CISG) 1980 року, грунтується на твердженні, що міжнародне уніфіковане право, навіть в разі його інкорпорування в різних національних правових системах, лише формально стає їх інтегрованою частиною, в той же час за сутністю воно не втрачає свого первісного характеру особливого інституту права, який створений автономно на міжнародному рівні та покликаний бути застосовуваним в одноманітний спосіб в усьому світі. Раніше ж такі автономні принципи та критерії для інтерпретації і доповнення міжнародних уніфікованих правових інструментів судді та арбітри повинні були знаходити самостійно в кожній окремій справі, використовуючи порівняльний огляд рішень, притаманних різним національним правовим системам. Принципи можуть суттєво спростити їх задачу в цьому відношенні.

6. Принципи як засіб інтерпретації та доповнення національного права.

Принципи можуть також використовуватись для інтерпретації та доповнення національного права. Застосовуючи певне національне право, суди й арбітражні трибунали можуть стикнутися із сумнівами стосовно вірного рішення, яке має бути прийняте за цим правом, як з причини наявності кількох різних альтернатив, так і з причини відсутності визначених рішень взагалі. В разі, й особливо, якщо спір стосується міжнародного комерційного контракту, для такого пошуку рішення може бути доцільним звернутися до Принципів. Це дозволяє інтерпретувати та доповнити застосовуване національне право у відповідності до міжнародно прийнятих стандартів та/або особливих потреб транскордонних торгових відносин.

7. Принципи як взірець для національних та міжнародних законотворців.

З огляду на притаманні їм якості, Принципи, на додаток, можуть слугувати як взірець для національних та міжнародних правотворців, які розробляють законодавство в галузі загального контрактного права або окремих типів транзакцій. На національному рівні Принципи можуть бути особливо корисні для тих країн, які мають недостатньо розвинуті інститути правових норм у відношенні до контрактів, та які мають намір покращити своє право, щонайменше стосовно іноземних економічних відносин, до рівня поточних міжнародних стандартів. Подібною може бути ситуація в тих країнах, які мають добре розвинуті правові системи, проте, після надзвичайних змін в своїх соціально-політичних структурах, нагально потребують зміни законодавства, особливо в питаннях економічної та комерційної діяльності. На міжнародному рівні Принципи можуть стати важливим відправним пунктом для створення конвенцій та уніфікованого права. Термінологія, яка використовується для виразу тих самих концепцій, суттєво різниться від одного інструменту до іншого, що створює очевидний ризик непорозуміння та багатозначного тлумачення. Такі розбіжності можуть бути уникнені, якщо термінологія Принципів визнається як міжнародний уніфікований глосарій.

8. Інші можливі способи використання Принципів.

Перелік способів використання Принципів, наведений у Преамбулі, не є вичерпним. Так, Принципи можуть, також, слугувати керівництвом для складання текстів контрактів. Принципи допомагають полегшити визначення питань, які мають бути позначені в контракті, а також забезпечують нейтральну правову термінологію, в рівній мірі зрозумілу всім долученим сторонам. Таке використання Принципів забезпечується доступністю їх тексту багатьма мовами. Принципи, також, можуть бути використані як замінник національного права, що має бути застосоване. Це можливо у випадку, коли доведеною є неможливість чи надзвичайна складність встановити належну норму такого національного права відносно специфічного питання, зокрема наражає на необхідність вчинення непропорційних зусилль чи несення непропорційних витрат. Причиною цього може бути особливий характер правових джерел такого національного права та/або витрат, пов'язаних із доступом до них.

Врешті, Принципи можуть використовуватись як учбовий матеріал для університетів та шкіл права, просуваючи таким чином дійсно порівняльне викладення контрактного права.

| згорнути |
Зміст
Free Web Hosting