Гаазькі принципи вибору права у міжнародних комерційних контрактах (HCCH, 2015)
Principles on Choice of Law in International Commercial Contracts
Principles on Choice of Law in International Commercial Contracts
схвалені в 2015 р.
Hague Conference on Private International Law | Гаазька конференція з міжнародного приватного права
Hague Conference on Private International Law | Гаазька конференція з міжнародного приватного права
Офіційний текст англійською, джерело:
https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/full-text/?cid=135
Неофіційний переклад українською
коментар :
| Introduction | Вступ |
|---|---|
| 1.1. When parties enter into a contract that has connections with more than one State, the question of which set of legal rules governs the transaction necessarily arises. The answer to this question is obviously important to a court or arbitral tribunal that must resolve a dispute between the parties but it is also important for the parties themselves, in planning the transaction and performing the contract, to know the set of rules that governs their obligations. | 1.1. Коли сторони укладають контракт, який має звʼязок із більш ніж однією країною, обовʼязково виникає питання, яким набором правових норм транзакція регулюється. Відповідь на це питання, вочевидь, важлива для суду чи арбітражного трибуналу, які мають вирішувати спір між сторонами; однак, і для сторін безпосередньо, у питаннях планування транзакції та виконання контракту, важливим є визначення того набору правил, що регулює їх зобовʼязання. |
| 1.2. Determination of the law applicable to a contract without taking into account the expressed will of the parties to the contract can lead to unhelpful uncertainty because of differences between solutions from State to State. For this reason, among others, the concept of “party autonomy” to determine the applicable law has developed and thrived. | 1.2. Визначення права, що застосовується до контракту, без врахування вираженої волі сторін контракту може призвести до марної невизначенності через існування різниці у вирішенні тих чи інших питань в різних країнах. Із цієї причини, серед іншого, й набула розвитку концепція "автономії сторін", яка дозволяє визначити таке застосовуване право. |
| 1.3. Party autonomy, which refers to the power of parties to a contract to choose the law that governs that contract, enhances certainty and predictability within the parties’ primary contractual arrangement and recognises that parties to a contract may be in the best position to determine which set of legal principles is most suitable for their transaction. Many States have reached this conclusion and, as a result, giving effect to party autonomy is the predominant view today. However, this concept is not yet applied everywhere. | 1.3. Автономія сторін передбачає повноваження сторін контракту вибрати право, яким регулюватиметься контракт, що сприяє більшій визначеності та передбачуваності в межах первісної домовленості сторін, визнаючи, що сторонам, зазвичай, зручніше встановити потрібний для їх транзакції набір правових принципів. Багато країн дійшли до такого висновку та, як наслідок, надання сторонам автономії є сьогодні переважним підходом. Проте, ця концепція досі не є застосовуваною повсюди. |
| 1.4. The Hague Conference on Private International Law (“the Hague Conference”) believes that the advantages of party autonomy are significant and encourages the spread of this concept to States that have not yet adopted it, or have done so with significant restrictions, as well as the continued development and refinement of the concept where it is already accepted. | 1.4. Гаазька конференція з міжнародного приватного права ("Гаазька конференція") вважає, що переваги автономії сторін є суттєвими та сприяє поширенню цієї концепції на країни, які її, дотепер, ще не підтримали, або підтримали із значними обмеженнями, а також сприяє її подальшому розвиткові та вдосконаленню в тих країнах, де концепція вже впроваджена. |
| 1.5. Accordingly, the Hague Conference has promulgated the Hague Principles on Choice of Law in International Commercial Contracts (“the Principles”). The Principles can be seen both as an illustration of how a comprehensive choice of law regime for giving effect to party autonomy may be constructed and as a guide to “best practices” in establishing and refining such a regime. | 1.5. В звʼязку із цим, Гаазька конференція проголосила Гаазькі принципи вибору права у міжнародних комерційних контрактах ("Принципи"). Принципи можуть розглядатися і як іллюстрація того, яким чином може бути здійснений належний вибір правового режиму аби реалізувати автономію сторін, і як орієнтир щодо "кращих практик" у встановленні та вдосконаленні такого режиму. |
| Choice of law agreements | Угоди про вибір права |
| 1.6. The parties’ choice of law must be distinguished from the terms of the parties’ primary contractual arrangement (“main contract”). The main contract could be, for example, a sales contract, services contract or loan contract. Parties may either choose the applicable law in their main contract or by making a separate agreement on choice of law (hereinafter each referred to as a “choice of law agreement”). | 1.6. Вибір права сторонами необхідно відрізняти від тих положень, за якими визначаються первісні контрактні домовленості сторін ("основний контракт"). Основним контрактом може бути, наприклад, контракт щодо купівлі-продажу, надання послуг або позики. Сторони вправі визначити застосовуване право як в тексті основного контракту, так і шляхом складання окремої угоди про вибір права (надалі обидва варіанти іменуються "угода про вибір права"). |
| 1.7. Choice of law agreements should also be distinguished from “jurisdiction clauses” (or agreements), “forum selection clauses” (or agreements) or “choice of court clauses” (or agreements), all of which are synonyms for the parties’ agreement on the forum (usually a court) that will decide their dispute. Choice of law agreements should also be distinguished from “arbitration clauses” (or agreements), that denote the parties’ agreement to submit their dispute to an arbitral tribunal. While these clauses or agreements (collectively referred to as “dispute resolution agreements”) are often combined in practice with choice of law agreements, they serve different purposes. The Principles deal only with choice of law agreements and not with dispute resolution agreements or other matters commonly considered to be procedural issues. | 1.7. Угоди про вибір права необхідно також відрізняти від "юрисдикційних застережень" (або угод), "застережень про вибір місця форуму" (або угод) чи "застережень про вибір суду" (або угод), кожне з яких є синонимом угоди сторін щодо форуму (зазвичай, суду), який має вирішувати спори між ними. Угоди про вибір права необхідно також відрізняти від "арбітражних застережень" (або угод), які виражають угоду сторін передати спір між ними на розгляд арбітражного трибуналу. Хоч всі ці застереження чи угоди (разом іменовані надалі як "угоди про вирішення спору") на практиці часто поєднуються із угодами про вибір права, вони слугують різній меті. Принципи мають відношення лише до угод про вибір права, і не стосуються угод про вирішення спору або інших питань, які відносяться до процедури. |
| Nature of the Principles | Природа Принципів |
| 1.8. As their title suggests, the Principles do not constitute a formally binding instrument such as a Convention that States are obliged to directly apply or incorporate into their domestic law. Nor is this instrument a model law that States are encouraged to enact. Rather, it is a non-binding set of principles, which the Hague Conference encourages States to incorporate into their domestic choice of law regimes in a manner appropriate for the circumstances of each State. In this way, the Principles can guide the reform of domestic law on choice of law and operate alongside existing instruments on the subject (see Rome I Regulation and Mexico City Convention both of which embrace and apply the concept of party autonomy). | 1.8. Як свідчить їх назва, Принципи не є формально зобовʼязуючим інструментом, таким яким є, наприклад, конвенція, що її держави зобовʼязуються безпосередньо імплементувати або інкорпорувати у власне право. Не є цей інструмент і модельним законом, який держави заохочуються ввести в дію. Скоріше, це незобовʼязальний набір принципів, які Гаазька конференція спонукає інкорпорувати у внутрішньодержавний законодавчий режим вибору права у тій спосіб, який є найбільш зручним за обставинами для кожної держави. Таким чином, Принципи можуть бути взірцем для реформування внутрішніх норм щодо вибору права та функціонувати поруч із існуючими інструментами з цього питання (такими як Римський I Регламент, Панамериканська конвенція, кожен з яких підтримує та впроваджує концепцію автономії сторін). |
| 1.9. As a non-binding instrument, the Principles differ from other instruments developed by the Hague Conference. While the Hague Conference does not exclude the possibility of developing a binding instrument in the future, it considers that an advisory set of non-binding principles is more appropriate at the present time in promoting the acceptance of the principle of party autonomy for choice of law in international contracts and the development of well-crafted legal regimes that apply that principle in a balanced and workable manner. As the Principles influence law reform, they should encourage continuing harmonisation among States in their treatment of this topic and, perhaps, bring about circumstances in which a binding instrument would be appropriate. | 1.9. Як незобовʼязальний інструмент, Принципи відрізняються від інших інструментів, розроблених Гаазькою конференцією. Не відкидаючи можливість розробки зобовʼязального інструменту в майбутньому, Гаазька конференція вважає, що набір незобовʼязальних принципів рекомендаційного характеру є, на поточний момент, більш доцільним у питаннях поширення схвалення принципу автономії сторін щодо вибору права в міжнародних контрактах та для розвитку правових режимів, які застосовуватимуть цей принцип у сбалансований та ефективний спосіб. По мірі того, як Принципи впливатимуть на правові реформи, вони мають сприяти продовженню гармонізації способів, у які держави врегульовуватимуть питання, та, можливо, слугуватимуть створенню обставин, за яких буде доцільним впровадження і зобовʼязального інструменту. |
| 1.10. While the promulgation of non-binding principles is novel for the Hague Conference, such instruments are relatively common. Indeed, the Principles add to a growing number of non-binding instruments of other organisations that have achieved success in developing and harmonising law. See, e.g., the influence of the UNIDROIT Principles and the PECL on the development of contract law. | 1.10. Хоча створення незобовʼязальних принципів є новелою для Гаазької конференції, такі інструменти є достатньо розповсюдженими. Дійсно, Принципи долучаються до зростаючої кількості незобовʼязальних інструментів інших організацій, які досягли успіхів у розвиткові та гармонізації права. Прикладом є позитивний вплив Принципів УНІДРУА та Принципів європейського контрактного права на розвиток контрактного права. |
| Purpose and scope of the Principles | Мета та обсяг застосування Принципів |
| 1.11. The overarching aim of the Principles is to reinforce party autonomy and to ensure that the law chosen by the parties has the widest scope of application, subject to clearly defined limits (Preamble, para. 1). | 1.11. Загальною метою Принципів є підтримка автономії сторін та забезпечення того, що право, обране сторонами матиме найширший обсяг застосування, із врахуванням чітко позначених обмежень (Преамбула, п. 1). |
| 1.12. In order for the Principles to apply, two criteria must be satisfied. First, the contract in question must be “international”. A contract is “international” within the meaning given to that term in the Principles unless the parties have their establishments in the same State and the relationship of the parties and all other relevant elements, regardless of the chosen law, are connected only with that State (see Art. 1(2)). The second criterion is that each party to the contract must be acting in the exercise of its trade or profession (see Art. 1(1)). The Principles expressly exclude from their scope certain specific categories of contracts in which the bargaining power of one party – a consumer or employee – is presumptively weaker (see Art. 1(1)). | 1.12. Задля застосування Принципів мають бути виконані два критерії. По-перше, відповідний контракт повинен бути "міжнародним". Згідно до визначення, наданого цьому терміну в Принципах, контракт не є "міжнародним", якщо сторони мають своїм місцезнаходженням ту саму державу, та стосунки між сторонами, а також всіма іншими залученими елементами, безвідносно до обраного права, мають звʼязок лише із цією державою (див. Ст. 1(2)). Другим критерієм є те, що кожна зі сторін контракту має діяти на реалізацію своєї торгової чи професійної діяльності (див. Ст. 1(1)). Зі сфери застосування Принципів прямо виключені певні спеціальні категорії контрактів, в яких становище сторін є нерівним, - контракти зі споживачем, трудові контракти (див. Ст. 1(1)). |
| 1.13. While the aim of the Principles is to promote the acceptance of party autonomy for choice of law, the principles also provide for limitations on that autonomy. The most important limitations to party autonomy, and thus the application of the parties’ chosen law, are contained in Article 11. Article 11 addresses limitations resulting from overriding mandatory rules and public policy (ordre public). The purpose of those limitations is to ensure that, in certain circumstances, the parties’ choice of law does not have the effect of excluding certain rules and policies that are of fundamental importance to States. | 1.13. Хоча метою Принципів є поширення схвалення автономії сторін щодо вибору права, вони також передбачають і обмеження такої автономії. Головні обмеження автономії сторін та, відповідно, обмеження застосування обраного сторонами права, містяться в Статті 11. Стаття 11 вказує обмеження, які випливають з імперативних норм та публічного порядку (ordre public). Метою таких обмежень є забезпечення того, що, за певних обставин, вибір сторонами права не буде мати наслідком виключення встановлених правил чи політік, які мають фундаментальну важливість для держав. |
| 1.14. The Principles provide rules only for situations in which the parties have made a choice of law (express or tacit) by agreement. The Principles do not provide rules for determining the applicable law in the absence of party choice. The reasons for this exclusion are twofold. First, the goal of the Principles is to further party autonomy rather than provide a comprehensive body of principles for determining the law applicable to international commercial contracts. Secondly, a consensus with respect to the rules that determine the applicable law in the absence of choice is currently lacking. The limitation of the scope of the Principles does not, however, preclude the Hague Conference from developing rules at a later date for the determination of the law applicable to contracts in the absence of a choice of law agreement. | 1.14. Принципи встановлюють правила лише для ситуацій, в яких сторони здійснюють вибір права (виражений прямо чи такий, що мається на увазі) шляхом укладення угоди. Принципи не передбачають правил для визначення застосовуваного права в разі відсутності вибору сторін. Підстав для такого виключення дві. По-перше, мета Принципів - поширення автономії сторін, а не впровадження деталізованого набору принципів для визначення права, що застосовуватиметься до міжнародних комерційних контрактів. По-друге, згоди щодо тих правил, які б визначали застосовуване право за відсутності вибору, на поточний момент, не існує. Обмеження сфери застосування Принципів, проте, не позбавляє Гаазьку конференцію можливості розробити правила щодо визначення права, застосовуваного до контрактів, у майбутньому. |
| згорнути |
| Preamble | Преамбула |
|---|---|
| 1. This instrument sets forth general principles concerning choice of law in international commercial contracts. They affirm the principle of party autonomy with limited exceptions. 2. They may be used as a model for national, regional, supranational or international instruments. 3. They may be used to interpret, supplement and develop rules of private international law. 4. They may be applied by courts and by arbitral tribunals. |
1. Цей інструмент встановлює загальні принципи, які стосуються вибору права в міжнародних комерційних контрактах. Вони утверджують принцип автономії сторін із обмеженими винятками. 2. Вони можуть використовуватися як модель для національних, регіональних, наднаціональних або міжнародних інструментів. 3. Вони можуть використовуватися для тлумачення, доповнення та розвитку норм міжнародного приватного права. 4. Вони можуть застосовуватися судами і арбітражними трибуналами. |
| Article 1. Scope of the Principles | Стаття 1. Сфера застосування Принципів |
| 1. These Principles apply to choice of law in international contracts where each party is acting in the exercise of its trade or profession. They do not apply to consumer or employment contracts. 2. For the purposes of these Principles, a contract is international unless each party has its establishment in the same State and the relationship of the parties and all other relevant elements, regardless of the chosen law, are connected only with that State. 3. These Principles do not address the law governing – (a) the capacity of natural persons; (b) arbitration agreements and agreements on choice of court; (c) companies or other collective bodies and trusts; (d) insolvency; (e) the proprietary effects of contracts; (f) the issue of whether an agent is able to bind a principal to a third party. |
1. Ці Принципи застосовуються до вибору права в міжнародних контрактах, де кожна зі сторін діє в межах своєї торгової чи професійної діяльності. Вони не застосовуються до контрактів із споживачами або трудових контрактів. 2. Для цілей цих Принципів контракт не є міжнародним, якщо кожна зі сторін має своїм місцезнаходженням одну й ту ж державу та стосунки між сторонами, а також всіма іншими залученими елементами, безвідносно до обраного права, мають звʼязок лише із цією державою. 3. Ці Принципи не стосуються права, яким регулюються: (a) правосуб’єктність фізичних осіб; (b) арбітражні угоди та угоди про вибір суду; (c) організація компаній або інших колективних органів і трастів; (d) банкрутство; (e) наслідки контрактів у частині прав власності; (f) питання, чи агент створює зобов’язання принципала перед третьою стороною. |
| Article 2. Freedom of choice | Стаття 2. Свобода вибору |
| 1. A contract is governed by the law chosen by the parties. 2. The parties may choose – (a) the law applicable to the whole contract or to only part of it; and (b) different laws for different parts of the contract. 3. The choice may be made or modified at any time. A choice or modification made after the contract has been concluded shall not prejudice its formal validity or the rights of third parties. 4. No connection is required between the law chosen and the parties or their transaction. |
1. Контракт регулюється правом, обраним сторонами. 2. Сторони можуть обрати: (a) право, що застосовується до всього контракту або лише до його частини; й (b) окреме право для окремих частин контракту. 3. Вибір може бути зроблений або змінений у будь-який час. Вибір або зміна, зроблені після укладення контракту, не повинні завдавати шкоди його чинності за формою або правам третіх осіб. 4. Не вимагається зв’язку між обраним правом та сторонами або їх транзакцією. |
| Article 3. Rules of law | Стаття 3. Правові норми |
| The law chosen by the parties may be rules of law that are generally accepted on an international, supranational or regional level as a neutral and balanced set of rules, unless the law of the forum provides otherwise. | Правом, обраним сторонами, можуть бути правові норми, які є загальноприйнятими на міжнародному, наднаціональному або регіональному рівні як нейтральний і збалансований набір правил, за винятком якщо право форуму передбачає інше. |
| Article 4. Express and tacit choice | Стаття 4. Вибір, виражений прямо, та такий, що мається на увазі |
| A choice of law, or any modification of a choice of law, must be made expressly or appear clearly from the provisions of the contract or the circumstances. An agreement between the parties to confer jurisdiction on a court or an arbitral tribunal to determine disputes under the contract is not in itself equivalent to a choice of law. | Вибір права або будь-яка зміна вибору права має бути виражена прямо або чітко випливати з положень контракту чи відповідних обставин. Угода між сторонами про поширення юрисдикції суду або арбітражного трибуналу на вирішення спорів з контракту не є, сама по собі, тотожною до вибору права. |
| Article 5. Formal validity of the choice of law | Стаття 5. Чинність вибору права за формою |
| A choice of law is not subject to any requirement as to form unless otherwise agreed by the parties. | Вибір права не потребує дотримання будь-яких вимог щодо форми, якщо сторони не домовляться про інше. |
| Article 6. Agreement on the choice of law and battle of forms | Стаття 6. Угода про вибір права та "боротьба форм" |
| 1. Subject to paragraph 2 – (a) whether the parties have agreed to a choice of law is determined by the law that was purportedly agreed to; (b) if the parties have used standard terms designating two different laws and under both of these laws the same standard terms prevail, the law designated in the prevailing terms applies; if under these laws different standard terms prevail, or if under one or both of these laws no standard terms prevail, there is no choice of law. 2. The law of the State in which a party has its establishment determines whether that party has consented to the choice of law if, under the circumstances, it would not be reasonable to make that determination under the law specified in paragraph 1. |
1. Із урахуванням частини 2: (a) питання, чи здійснили сторони вибір права, визначається згідно до права, про вибір якого, як вважається, сторони домовилися; (b) якщо сторони застосували стандартні положення, які вказують на два різні правопорядки й відповідно до цих обох правопорядків пріоритет мають одні стандартні положення, застосовується право, визначене згідно до положень, що мають пріоритет; якщо відповідно до цих правопорядків пріоритет мають різні стандартні положення, або якщо відповідно до одного або обох цих правопорядків жодні зі стандартних положень пріоритету не мають, - вибір права не здійснений. 2. Право держави, де сторона має своє місцезнаходження, визначає, чи ця сторона погодилася на вибір права, якщо, за обставинами, здійснювати таке визначення відповідно до права, вказаного у частині 1, буде необгрунтованим. |
| Article 7. Severability | Стаття 7. Роздільність |
| A choice of law cannot be contested solely on the ground that the contract to which it applies is not valid. | Вибір права не може бути оскаржений виключно на тій підставі, що контракт, якого він стосується, не є дійсним. |
| Article 8. Exclusion of renvoi | Стаття 8. Виключення зворотнього посилання (renvoi) |
| A choice of law does not refer to rules of private international law of the law chosen by the parties unless the parties expressly provide otherwise. | Вибір права не має відношення до правил міжнародного приватного права, які є частиною обраного сторонами права,за винятком, якщо сторони прямо передбачуть інше. |
| Article 9. Scope of the chosen law | Стаття 9. Сфера застосування обраного права |
| 1. The law chosen by the parties shall govern all aspects of the contract between the parties, including but not limited to – (a) interpretation; (b) rights and obligations arising from the contract; (c) performance and the consequences of non-performance, including the assessment of damages; (d) the various ways of extinguishing obligations, and prescription and limitation periods; (e) validity and the consequences of invalidity of the contract; (f) burden of proof and legal presumptions; (g) pre-contractual obligations. 2. Paragraph 1(e) does not preclude the application of any other governing law supporting the formal validity of the contract. |
1. Право, обране сторонами, регулює всі аспекти контракту між сторонами, включаючи, але не обмежуючись: (a) тлумачення; (b) права та обов’язки, що виникають з контракту; (c) виконання і наслідки невиконання, включаючи визначення збитків; (d) шляхи припинення зобовʼязань, а також строки набувальної давності та позовної давності; (e) дійсність і наслідки недійсності контракту; (f) тягар доказування та правові презумпції; (g) передконтрактні зобов’язання. 2. Пункт (е) частини 1 не обмежує використання іншого застосовного права, відповідно до якого контракт є дійсним за формою. |
| Article 10. Assignment | Стаття 10. Відступлення прав |
| In the case of contractual assignment of a creditor’s rights against a debtor arising from a contract between the debtor and creditor – (a) if the parties to the contract of assignment have chosen the law governing that contract, the law chosen governs mutual rights and obligations of the creditor and the assignee arising from their contract; (b) if the parties to the contract between the debtor and creditor have chosen the law governing that contract, the law chosen governs: (i) whether the assignment can be invoked against the debtor; (ii) the rights of the assignee against the debtor; and (iii) whether the obligations of the debtor have been discharged. |
У випадку відступлення, на підставі контракту, прав кредитора щодо боржника, що визначені контрактом між боржником і кредитором: (a) якщо сторони контракту про відступлення обрали право, яким регулюється такий контракт про відступлення, обране право врегульовує взаємні права та зобовʼязання кредитора та правонаступника, що походять із контракту між ними; (b) якщо сторони первісного контракту обрали право, яким регулюється контракт між ними, обране право визначає: (i) чи матиме відступлення наслідки по відношенню до боржника; (ii) права правонаступника по відношенню до боржника; та (iii) яким чином зобов’язання боржника припиняються. |
| Article 11. Overriding mandatory rules and public policy (ordre public) | Стаття 11. Пріоритет імперативних норм та публічного порядку (ordre public) |
| 1. These Principles shall not prevent a court from applying overriding mandatory provisions of the law of the forum which apply irrespective of the law chosen by the parties. 2. The law of the forum determines when a court may or must apply or take into account overriding mandatory provisions of another law. 3. A court may exclude application of a provision of the law chosen by the parties only if and to the extent that the result of such application would be manifestly incompatible with fundamental notions of public policy (ordre public) of the forum. 4. The law of the forum determines when a court may or must apply or take into account the public policy (ordre public) of a State the law of which would be applicable in the absence of a choice of law. 5. These Principles shall not prevent an arbitral tribunal from applying or taking into account public policy (ordre public), or from applying or taking into account overriding mandatory provisions of a law other than the law chosen by the parties, if the arbitral tribunal is required or entitled to do so. |
1. Ці Принципи не обмежують пріоритетного застосування судом імперативних положень права форуму, які застосовуються незалежно від права, обраного сторонами. 2. Право форуму визначає, в яких випадках суд може чи повинен застосувати або взяти до уваги імперативні положення іншого права. 3. Суд може виключити застосування положення права, обраного сторонами, тільки у разі, й в тій мірі, в якій наслідки такого застосування будуть явно несумісними з фундаментальними визначеннями публічного порядку держави форуму. 4. Право форуму визначає, в яких випадках суд може чи повинен застосувати або взяти до уваги публічний порядок (ordre public) держави, право якої застосовувалося б у разі відсутності вибору права сторонами. 5. Ці Принципи не обмежують арбітражний трибунал у застосуванні чи в прийнятті до уваги публічного порядку (ordre public), або в застосуванні чи в прийнятті до уваги пріоритетних імперативних положень права іншого, ніж права, обраного сторонами, якщо арбітражний трибунал зобовʼязаний або має право це зробити. |
| Article 12. Establishment | Стаття 12. Місцезнаходження |
| If a party has more than one establishment, the relevant establishment for the purpose of these Principles is the one which has the closest relationship to the contract at the time of its conclusion. | Якщо сторона має більше одного місцезнаходження, відповідним місцезнаходженням для цілей цих Принципів є таке, що має найбільш тісний зв’язок із контрактом в момент його укладення. |
