Англійське право (короткий путівник)

Судовий процес у цивільних справах за англійським правом (Civil Litigation)

Інші статті в розділі:

Англійське контрактне право. Короткий путівник (посібник)

1. Значення досудових протоколів (Pre-action Protocols) в англійському цивільному судочинстві

Відомим принципом, який підтримується в кожній цивілізованій правовій системі, є те, що, за можливості, будь-який спір має вирішуватися без судового розгляду, шляхом переговорів. В англійському праві досудове врегулювання має широке застосування, - проте, суттєво відрізняється від звичного для багатьох вітчизняних юристів, відомого ще з радянських часів, формального етапу господарського судочинства. Прагнення, перш за все, до розумного та зваженого врегулювання, що притаманне будь-якій сфері англійського права, в цивільному судочинстві знайшло відображення у виникненні змістовної практики опрацювання покрокових інструкцій (або "протоколів"), за якими сторони цивільних та комерційних відносин повинні діяти у випадку виникнення претензій, вимог чи спорів, зокрема, й стосовно виконання зобов'язань за контрактами. Особливістю таких протоколів є те, що вони вважаються "кращою практикою", "найбільш оптимальною лінією поведінки" для сторони, яка зазнає втрат від делікту чи порушення контракту та бажає відшкодувати їх у найефективний спосіб, - як з точки зору фактичного боку справи, так і з точки зору майбутнього судового розгляду, оскільки суддя завжди перевіряє спосіб дій сторони у виконанні досудового протоколу для визначення тих чи інших складових, на яких грунтуватиметься судове рішення.

З іншого боку, досудові протоколи створені для того, щоб дати сторонам можливість бути обізнаними стосовно вимоги іншої сторони із тим аби створити підгрунтя для обопільно прийнятного способу їх врегулювання, без звертання до вартісного та тривалого судового розгляду. Кожен протокол передбачає, перш за все, достатню й виважену ідентифікацію спірного питання, аргументування стороною своїх претензій, в тому рахунку із їх первісним підкріпленням належними документами, - для стимулювання більш раннього вирішення спору й уникнення непорозумінь, які можуть виникати коли сторони діють здебільшого імпульсивно та емоційно.

В англійському праві сторони будь-якого спору мають обов'язок діяти розумно та раціонально в заявленні вимоги або в реагуванні на неї ще до моменту початку судового розгляду, в обміні інформацією та документами, в узгодженні та інструктуванні прийнятного для обох сторін експерта. Вони також мають обов'язок співпрацювати для вирішення спору без необхідності ініціювання судового процесу, навіть якщо для такого випадку відсутній схвалений протокол. Основна ідея CPR 1998 в цьому відношенні - судовий розгляд є "останнім засобом", й сторони повинні продемонструвати своєю досудовою поведінкою, що вони доклали всіх належних зусиль для врегулювання спору до початку судового процесу. Більше того, якщо судовий розгляд розпочато, CPR 1998 містить механізми ("Part 36 Offers"), за допомогою яких сторони заохочуються робити пропозиції щодо врегулювання спору на будь-якому етапі.

Протоколи розробляються зацікавленими професійними групами, такими як спеціалізовані асоціації у відповідній галузі або промислові організації, які мають колективний досвід та знання стосовно визначення гарних та поганих практик у відносинах між суб'єктами в цій сфері. В справі Carlson v Townsend [2001] EWCA Civ 511, стосовно розкриття медичних висновків згідно досудового протоколу "Завдання особистої шкоди", суддя зазначив, що досудові протоколи є "керівництвами до гарного судочинства та досудової практики, створені та узгоджені тими, хто знає все про різницю між гарною та поганою практикою."

В цілому, застосування протоколів створює міцні засади для ефективного судочинства із прийняттям на кожному етапі більш справедливих та зважених рішень, що в кінцевому рахунку є тим, що підживлює "імунитет" правосуддя проти корупції чи інших зловживань, оскільки суттєво "звужує місце" для тлумачення обставин справи у "вільний" спосіб, а, отже, позбавляє суддю від багатьох впливів чи тиску.

2. Визначення досудового протоколу в Правилах цивільної процедури (CPR 1998)

Згідно до Глосарію Правил цивільної процедури (CPR 1998), досудові протоколи - "констатування порозуміння між правниками та іншими особами про досудову практику, яка визначена відповідним схваленим Практичним керівництвом".

Практичне керівництво (Practice Direction) - це, зазвичай, допоміжний документ, що видається судами й містить детальні інструкції чи послідовність дій стосовно того чи іншого аспекту судочинства в конкретному суді. З точки зору континентального юриста, система англійського процесуального (точніше процедурного) права може здатися дещо незрозумілою та хаотичною, оскільки не використовує поширених класифікацій та розподілу процесуальних питань, як це прийнято в процесуальних кодексах. Натомість, англійське процедурне право являє собою скоріш тематичну збірку практичних правил, із початку опрацьованих в якості прецедентів суддями судів, що здебільшого належать до історично різних "гілок" та напрямків, які зрештою, узагальнюються в процесі постійної роботи із систематизації та кодифікації. Після реформи та останньої кодифікації правил судової процедури (окремо цивільної та кримінальної) із прийняттям в якості законодавчого акту Правил цивільної процедури 1998 року, практичні керівництва стали додатками до нього.

Досудовим протоколам присвячене окреме Практичне керівництво "Досудова поведінка та протоколи" (Practice Direction - Pre-Action Conduct and Protocols). Його структура включає як визначення загальних питань, пов'язаних із досудовими протоколами (цілі, принципи), так і конкретну послідовність кроків, якої сторони повинні дотримуватись перед зверненням до суду. Крім того, схваленими є більше десяти предметних досудових протоколів, кожен з яких структурно та логічно пов'язаний із тим Практичним керівництвом, що регулює відповідний підрозділ CPR 1998.

Серед таких, натепер офіційно схвалених, предметних досудових протоколів є наступні:

• "Завдання особистої шкоди" (Personal Injury);
• "Будівельні та інженерні роботи" (Construction and Engineering);
• "Наклеп" (Defamation);
• "Професійна недбалість" (Professional Negligence);
• "Пошкодження комерційної власності (Dilapidation of Commercial Property).

Потрібно звернути увагу, що для випадків, відносно яких окремий предметний протокол відсутній, застосовується згадане вище Практичне керівництво "Досудова поведінка та протоколи". Проте, воно не становить "спільну структуру" із предметними - якщо існує схвалений предметний протокол в межах "власного" Практичного керівництва, Практичне керівництво "Досудова поведінка та протоколи" не застосовується.

Існує також багато "пропонованих" досудових протоколів, підготовлених різними зацікавленими організаціями, які можуть набути офіційне схвалення в майбутньому. На практиці сторони досить часто за власною ініціативою узгоджують між собою (зокрема, як положення контракту), що можливі спори будуть вирішуватися у відповідності до такого "неофіційного" досудового протоколу, який вважається "кращою практикою" в цій сфері відносин.

3. Мета та статус досудових протоколів

Досудові протоколи визначають кроки та часові проміжки, яких сторони мають дотримуватись під час заявлення або реагування на потенційну судову вимогу. Основна мета цього полягає в тому, що судова процедура повинна розпочинатись лише тоді, коли сторони повністю виконали вимоги протоколу, й спір не врегульовано на цьому етапі.

Мета досудових протоколів, в тому вигляді як цього вимагає судова процедура, закріплена в параграфі 3 Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи", а також у відповідних пунктах кожного предметного протоколу, які є цілком самостійними, хоч дуже схожими за змістом. З огляду на практичний характер англійського права, пріоритет має не формальне виконання визначених кроків досудової поведінки, а саме прагнення сторони виконати мету такої поведінки. А отже, сторона має бути переконливою в тому, що вона не лише (й не стільки) виконанала приписи, але доклала всіх розумних зусиль для реалізації мети, передбаченої досудовим протоколом. Від цього, перш за все, залежатиме оцінка дій сторони суддею під час приняття важливих рішень - зокрема, питань просування справи, накладення санкцій, визначення сторони, яка нестиме витрати.

Згідно до параграфу 3 Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи" суд очікує, що до ініціювання процедури судового розгляду сторони обмінялися достатньою інформацією аби:

1. зрозуміти позицію друг друга;
2. прийняти рішення що робити далі;
3. спробувати врегулювати спірні питання без судового розгляду;
4. спробувати застосувати форму Альтернативного врегулювання спору (ADR) для сприяння врегулюванню;
5. забезпечити дієве ведення процедури судового розгляду;
6. зменшити витрати на вирішення спору.

Отже, найперша мета протоколу - надати можливість обміну інформацією, щоб зрозуміти ситуацію чи причину вимог сторони, а також відповідні доводи захисту проти вимог з боку іншої сторони. Отримання такої інформації надає стороні можливість зробити якомога повний аналіз справи, виявити свої "слабкі" місця та можливі недоліки позиції іншої сторони, на підставі чого, за відповідних умов, більш розумно сформулювати саме ту пропозицію щодо врегулювання, яка може бути прийнята іншою стороною, або навпаки, прийняти, вочевидь, обгрунтовану у цих умовах пропозицію іншої сторони.

Якщо такої мети досягнути сторонам не вдається, процес належного дотримання протоколу матиме наслідком досягнення наступної важливої мети - забезпечення дієвого ведення судового розгляду. Вважається, що навіть за недосягнення сторонами згоди у спірному питанні, дотримання чіткої послідовності кроків до представлення справи у суді певним чином "зменшує" емоційність подальших процедур та створює умови для більш ефективного керування справою в ході судового розгляду.

Дотримання досудового протоколу, як і багато інших принципових юридичних механізмів англійського права, є цілком добровільним. Тобто ані законодавчі акти, ані інші джерела права не містять прямої відповідальності за недотримання протоколів, на кшталт штрафу за статтею кодексу про адміністративні правопорушення. В той же час, наслідки у вигляді врахування такого недотримання суддею під час прийняття певних важливих рішень у справі передбачені CPR 1998:

• під час визначення подальшого напрямку руху справи суд може прийняти до уваги, чи дотримувалася сторона відповідного досудового протоколу (правило 3.1(4));
• суд може видати наказ стороні сплатити грошову суму на користь суду (санкція), якщо ця сторона без достатніх підстав порушувала правила, практичне керівництво або відповідний досудовий протокол (правило 3.1(5));
• під час визначення питання розподілу судових витрат суд повинен прийняти до уваги всі обставини, зокрема, поведінку всіх сторін, яка включає поведінку до початку судового розгляду, та в особливості те, в якій мірі сторони дотримувались відповідного досудового протоколу (правило 44.3).

Крім того, більш детально дії суду стосовно врахування досудової поведінки сторін регламентують параграфи 13-16 Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи", а також визначені підрозділи предметних протоколів - "Дотримання" (Compliance). Звісно, якщо справа до суду не дійде - жодного значення недотримання досудового протоколу для сторін не матиме.

Для ілюстрації загального підходу варто, також, зацитувати положення параграфу 4 Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи" - "Пропорційність" (Proportionality): "Досудовий протокол або це Практичне керівництво не повинні використовуватися стороною як тактичний засіб здобути нечесну перевагу над іншою стороною. Лише обгрунтовані та пропорційні кроки мають бути здійснені сторонами для встановлення, звуження обсягів та вирішення правових, фактичних чи експертних питань."

4. Дії сторін перед зверненням до суду відповідно до Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи"

В разі відсутності "предметного" протоколу питання досудової поведінки вирішуються у відповідності до Практичного керівництва "Досудова поведінка та протоколи", параграфами 6-12 якого передбачена загальна послідовність та зміст дій сторін до моменту звернення до суду:

1. позивач звертається до відповідача із письмовою вимогою, яка містить чіткий зміст, підставу вимоги, загальний опис ситуації, що саме заявник вимагає від адресата, й якщо предметом вимоги є грошова сума - її розрахунок;
2. відповідач відповідає в межах розумного строку - 14 днів, якщо справа є нескладною, або до 3 місяців - у найбільш складних справах. Відповідь має містити підтвердження, чи вимога приймається стороною, або, якщо не приймається, з яких причин, разом із вказівкою тих фактів чи частин вимоги, які оспорюються та чи буде відповідач ініціювати зустрічну вимогу, й якщо так - відповідні деталі такої зустрічної вимоги;
3. cторони ознайомлюють одна одну із ключовими документами, що стосуються спірного питання.
4. сторони, за необхідності, спільно чи окремо, розглядають можливість залучення у справі експерта, із можливим розподілом витрат на проведення експертиз навпіл. Проте, отримання експертного висновку для цілей судочинства має бути дозволене судом;
5. сторони розглядають можливість звернення до форм альтернативного вирішення спору (ADR) - медіації (третя особа сприяє вирішенню спору), арбітражу (третя особа вирішує спір), отримання незалежної інформативної думки третьої особи, звернення до омбудсменів. Якщо судовий розгляд розпочато, суд може зобов'язати сторони надати докази, що ADR, як засіб розв'язання суперечки, ними було розглянуте. Відсутність відповіді сторони на пропозицію застосувати ADR або її відмова від участі в ADR може бути визнана судом необгрунтованою й мати наслідком сплату цією стороною додаткових судових витрат.
6. якщо спір не врегульовано після дотримання сторонами Практичного керівництва чи протоколів, вони повинні ще раз зважити власні позиції у наявних обставинах, перевірити документи та докази задля можливого уникнення судового розгляду або, щонайменше, спробувати звузити коло спірних питань, - перед зверненням до суду.

5. Досудовий протокол щодо спорів у будівництві

Цікавим, з практичного боку, є досудовий протокол "Будівельні та інженерні роботи" (Construction and Engineering), в якому наведена більш детальна, в порівнянні із Практичним керівництвом, процедура досудового врегулювання, яка застосовується до спорів у сфері будівництва чи інженерних робіт. Мета протоколу доповнена обов'язковістю щонайменше однієї фактичної зустрічі сторін, й, в цілому, протокол виписаний для застосування саме бізнес-суб'єктами у відповідних ділових відносинах.

Послідовність передбачених протоколом дій наступна:

1. Перед зверненням до суду Позивач (його представник - юрист) повинен надіслати кожному потенційному відповідачу (якщо можливо - на адресу реєстрації) копію листа-вимоги, який має містити наступну інформацію:
   • повне найменування та адресу позивача;
   • повне найменування та адресу кожного Відповідача;
   • короткий зміст вимоги, або вимог, що включає (а) перелік важливих контрактних або законодавчих положень, на яких грунтується вимога; (б) стислий опис того способу, у який має бути врегульована вимога, та, за можливості, грошова оцінка вимоги (вимог) із достатнім рівнем деталізації. Не очікується та не вимагається додання до вимоги експертних висновків, однак у випадках, де такі висновки становлять центральний зміст вимог, вони можуть бути корисним та доцільним засобом пояснення позиції Позивача;
   • ім'я експертів, які вже залучені Позивачем, та на чиї висновки він має намір покладатися для встановлення обставин справи;
   • підтвердження з боку Позивача того чи бажає він використовувати процедуру залучення Рефері Протоколу (незалежна особа, яка надає вказівки щодо визначення дій за Протоколом та розглядає спори у зв'язку із недотриманням Протоколу, на підставі практик провідних асоціацій у будівельній галузі - The Technology and Construction Solicitors' Association (TeCSA), Technology and Construction Bar Association (TECBAR)).
2. Протягом 14 календарних днів з моменту отримання листа-вимоги Відповідач повинен письмово підтвердити таке отримання, вказати у листі - найменування (ім'я), адресу свого страховика (за наявності), та чи бажає Відповідач зі свого боку використовувати процедуру залучення Рефері Протоколу. Якщо листа із підтвердженням отримання вимоги Відповідачем (або його представником) не надано у вказаний строк, Позивач має право звернутися до суду без подальшого дотримання Протоколу;
3. Якщо Відповідач має намір висунути заперечення проти всіх чи частини вимог Позивача на підставі того, що (процедурні заперечення):
   • суд не має юрисдикції у справі;
   • справа повинна бути спрямована до арбітражу;
   • Позивач невірно визначив Відповідача у листі-вимозі
   такі заперечення Відповідач повинен висловити протягом 28 днів з дати отримання листа-вимоги. Лист-заперечення має вказувати частину вимоги, якої воно стосується (якщо є), визначати підстави, на яких грунтуються заперечення, й, якщо це доцільно, вказувати дійсного Відповідача (за умов, що він відомий). Невисунення заперечень на цьому етапі не позбавляє Відповідача права на їх висунення в подальшому, однак, таке "запізнення" може бути підставою для покладання на Відповідача судом додаткових витрат. Якщо лист-заперечення надісланий, Відповідач позбавляється обов'язку надавати відповідь на вимогу Позивача стосовно всієї вимоги або тих її частин, проти яких заперечення висловлене.
4. Протягом 28 днів з дати отримання листа-вимоги Відповідач повинен надіслати Позивачу лист-відповідь на вимогу, який має містити наступну інформацію:
   • короткий зміст відповіді Відповідача на вимогу чи вимоги; якщо Відповідач має намір висунути зустрічну вимогу - короткий зміст такої зустрічної вимоги, із наведенням тієї ж інформації, яку потрібно вказувати у вимозі згідно із цим протоколом;
   • ім'я експертів, які вже залучені Відповідачем, на висновки яких він має намір покладатися для встановлення обставин справи;
   • ім'я (найменування) третіх осіб, яких Відповідач має намір долучити до процесу за досудовим протоколом.
5. Якщо Позивачем не отримано жодної відповіді з боку Відповідача протягом відведеного строку, Позивач має право звернутися до суду без подальшого дотримання Протоколу;
6. Позивач має надати відповідь на зустрічну вимогу протягом 21 дня з дати отримання листа-відповіді з боку Відповідача;
7. Протягом 21 дня з дати отримання Позивачем відповіді, або, в разі заявлення зустрічної вимоги - отримання Відповідачем листа-відповіді на зустрічну вимогу від Позивача, сторони повинні провести зустріч, на якій мають бути присутні: особисто Позивач та Відповідач (для фізичних осіб), представники Позивача/Відповідача, які вповноважені врегульовувати спори або рекомендувати таке врегулювання (для юридичних осіб), юридичні представники сторін (за наявності), страховики (якщо про залучення страховика було заявлено стороною), треті особи, в разі, якщо вимога/заперечення висунуті в їх інтересах. Метою зустрічі, відповідно до протоколу, має бути погодження сторонами які саме спірні питання є основними у справі, визначення коріння розбіжностей, та з'ясування: (1) чи може справа, й якщо так - у який спосіб, бути вирішена без звернення до суду, та (2) якщо судовий розгляд невідворотній, які кроки потрібно вчинити для забезпечення того, що такий судовий розгляд відбуватиметься у відповідності до головної мети судового розгляду, визначеної у правилі 1.1 CPR 1998 (вчинення судом справедливого правосуддя). Зустріч сторін може, зрештою, набувати форми проведення альтернативного врегулювання спору, такого як медіації.
8. Якщо сторони невзмозі погодити засоби врегулювання спору інші ніж судовий розгляд, вони мають докласти зусиль для погодження:
   • за наявності кола питань, щодо яких, вірогідно, буде потрібен експертний висновок - те, як само експертний висновок буде отримуватися, в тому рахунку чи може бути призначений спільний експерт, і якщо так - хто це має бути;
   • якщо це є доцільним - обсяг дослідження документів із тим щоб мінімізувати витрати, та з можливим застосуванням протоколу "е-дослідження документів" (e-disclosure protocol), затвердженого TeCSA, TECBAR, спільно із Society of Computers and the Law (SCL);
   • проведення судового розгляду із мінімальними витратами грошових коштів та часу.
9. Кожна сторона, яка була присутня під час зустрічі на стадії досудового врегулювання, може бути зобов'язана судом в подальшому дати пояснення щодо:
   • коли відбулась зустріч та хто був на ній присутній;
   • хто зі сторін відмовився від зустрічі та підстави для такої відмови;
   • якщо зустріч не відбулась - з яких причин;
   • які домовленості були досягнуті між сторонами;
   • чи розглядалися (погоджувалися) сторонами на зустрічі альтернативні засоби врегулювання спору.
   Поза таких відомостей, все інше, що було проговорено на досудовій зустрічі, не може вважатися таким, що має юридичні наслідки.
10. Сторони можуть узгодити більш тривалі строки виконання кожного кроку, проте не більше 28 днів в цілому.

Використана література

Civil Procedure Rules 1998, by Supreme Court of England and Wales, County Courts, with amendments till 09/2022

Practice Direction - Pre-action Conduct and Protocols, updated: 6 April 2022

Loughlin, Paula, Gerlis, Stephen - Civil Procedure, Cavendish Publishing Limited, UK, 2004.

Browne, Kevin, Catlow, Margaret J. - Civil Litigation, College of Law Publishing, 2010

Pre-Action Protocol for Construction and Engineering Disputes, 2nd edition, updated: 17 February 2017