комерційне та контрактне право (кращі практики)

cтатті з юридичних питань: рекомендації і поширені світові практики в комерційному праві та процесі, "soft law", принципи та стандарти права, теорія права

Інші статті в розділі:

Як відомо, правова система США історично має своїм корінням англійське право. Це означає не лише використання самих принципів, "філософії" англійського права, зокрема вшанування того фундаментального значення, яке має суддя у системі правотворення, но й навіть застосування, на початку, "живих" судових прецедентів та висновків англійських судів. Відповідно, в самій основі контрактного права США є певна "копія", "відбиток" англійського контрактного права, зі всіма наявними в ньому приблизно на кінець 18 - початок 19 сторіччя базовими рішеннями, правилами, традиціями та підходами. Згодом в США виникла власна правова школа, що отримала назву "правовий реалізм", у зв'язку з поглядами якої відбулось "переналаштування" всієї правової системи, однак, без долучення її до сім'ї континентального права. З середини 20-го сторіччя, право США стало "змішаним" внаслідок паралельного існування як запозиченого англійського права, з його фундаментальним значенням та місцем, так і права статутного, яке було покликане "згладжувати" ті процеси, які потребують певного свідомого облаштування відповідно до реалій країни. Потрібно також зазначити, що окрім безпосередньо Загального права (Common law), в англійському праві існує Право справедливості (Equity), яке було також долучене до права США зі збереженням їх співвідношення між собою, із дублюванням наявних в Праві справедливості окремих від Загального права правил та принципів, таких як регулювання трастів, додаткові та альтернативні засоби захисту порушених прав, "максими" справедливості тощо. Для спрощення в цій статті використовується термін "Загальне право", маючи на увазі "...і Право справедливості", оскільки детальний розгляд їх співвідношення виходить за рамки статті.

Найпершою особливістю практичних реалій США, яка потребувала деякого пристосування до неї англійського Загального права, вочевидь, був сам федеральний устрій Сполучених Штатів. За Конституцією кожен штат мав, і має, широкі повноваження в багатьох сферах, зокрема й у сфері власного правового облаштування. Окремий штат, з врахуванням вертикального розподілу "федеральний рівень" — "рівень штату", розглядається як самостійна правова юрисдикція, із власними судами на чолі з Верховним судом штату, з власною системою прецедентів Загального права (прецеденти федеральних судів на чолі із Верховним судом США складають окрему систему), а також дворівневою системою статутного регулювання, яка складається з власних законодавчих актів кожного штату й федерального законодавства, відповідно до вертикального розподілу повноважень між цими рівнями за Конституцією США.

У цій загальній системі права США, яка вочевидь "у своїй масі" на практиці є дуже складною, контрактне право має відповідні риси. Єдиного регулювання, яке охоплює всі контракти, зокрема кодексу, на кшталт цивільних кодексів європейських країн, не існує (за винятком, окремого штату — Луїзіани, цивільний кодекс якого, відповідно, поширює силу в межах одного цього штату, а це своєю чергою ще більш ускладнює всю систему!)

Відтак, всі контракти, які укладаються в США, за характером врегулювання, можна, розділити на дві великі категорії: контракти за Загальним правом та контракти за Статутним правом. Кожна з цих категорій має однаково важливе значення.

1. Контракти за Загальним правом

До прийняття статутів — законодавчих актів Конгресу США, право створювали виключно суди. Як зазначалося, американська система "запозичила" основні фундаментальні якості з англійського права, й усі спори розглядалися суддями, які для винесення рішення дуже змістовно аналізували традиції, поведінку й наявні у суспільстві правила. Із розвитком формальної судової системи США, судді модифіковували наявні або створювали нові стандарти, які своєю чергою ставали правилами — прецедентами, обов'язковими для слідування іншими суддями, а також громадянами. В основі такого прецедентного права лежить правова концепція "stare decisis" - "стій на вирішеному", що походить ще з римського права. Через застосування stare decisis судді аналізують попередні рішення та застосовують ті ж самі правила до подібних ситуацій, і це в англійському праві, на відміну від континентального, набуло пріоритетного значення для права в цілому.

Отже, Загальне право, в контексті права США — це право, засноване на традиціях англійського права, в центрі уваги якого міститься судовий прецедент. Проте, весь "масив" таких прецедентів вміщує лише певну кількість початкових, "ранніх" англійських прецедентів. З часом Загальне право США набуло власне "обличчя" внаслідок нових, власних прецедентів судів США, — при тому, як прецедентів федеральних — окружних, апеляційних судів, із Верховним судом США на чолі, так і певною мірою "паралельні масиви" прецедентів власної судової вертикалі в кожному штаті. Потрібно зазначити, однак, що здебільшого ці "масиви" подібні. Окрім певної координаційної ролі федеральної юстиції, яка узагальнює судову практику штатів, існує також, так би мовити, "внутрішня" координація судів, й вирішення подібних справ в різних штатах відбувається в основному однаково. Це може, крім практичних "зовнішніх" мотивів, бути викликане та мати собою практичну ілюстрацію відомої концепції "відкриття", а не "створення" права суддєю, — філософської ідеї видатного англійського судді 18 сторіччя Вільяма Блекстона, яка була дуже поширена в США в часи становлення власної судової системи. Згідно з цією концепцією, право завжди вже існує об'єктивно, і суддя, як такий собі "оракул", лише "згадує" або "відкриває" його, мимоволі, у зв'язку із конкретною реальною ситуацією, керуючись здоровим глуздом і відчуттям справедливості.

Все це стосується і права контрактного. До прийняття статутів, зокрема уніфікованих актів щодо купівлі-продажу, а потім комерційних кодексів штатів на базі Єдиного комерційного кодексу США (US Uniform Commercial Code), про який мова йтиме далі, будь-які контракти в США регулювалися виключно Загальним правом (і Правом справедливості, звичайно), з його відмінностями для США в цілому, та для кожного штату окремо.

2. Зведення (Restatement) контрактного права

Вочевидь, із подальшим розвитком суспільних і економічних відносин, особливо в кінці 19 — початку 20 сторіччя, виникли суттєві складнощі у застосуванні в практиці величезного та заплутаного "механізму" правил та принципів Загального права США. Як відповідь на значний обсяг прецедентів, для певної їх систематизації та спрощення у застосуванні, групою науковців і правників, які створили у 1923 році Американський інститут права (ALI) — недержавну організацію, було розроблено так звані "Зведення права" (Restatement of law).

Cпочатку Зведення права ALI охоплювали дев'ять правових "напрямків", включаючи такі як делікти, власність, а також контракти. Всі ці Зведення були, і є, лише допоміжними — безпосередньої дії як право вони не мають, хоча юристи й суди досить часто їх використовують, і навіть посилаються чи цитують їх положення у мотивувальних частинах рішень. Хоч далеко не всі американські юристи визнають значення та авторитет Зведень права, вони відіграють важливу роль в інтеграції всієї правової системи, а також слугують важливим відправним "пунктом" для вивчення і розуміння правил та принципів усього Загального права США.

Існують випадки, коли в окремих штатах Зведення "приймаються" законодавчим органом штату як статут, що робить їх застосування обов'язковим у відповідних сферах. Це скоріше винятки, аніж загальне правило. Як зазначив Верховний суд штату Орегон:

Натепер, ALI опубліковано кілька "серій" таких зведень: перша — протягом 1923-1944 років стосовно початкових дев'яти напрямків, включаючи контракти, друга — починаючи із 1952, - включає оновлення та заміну зведень першої серії, в тому рахунку актуальне зараз Зведення (Друге) щодо контрактів (Restatement (Second) of Contracts), а також третя (з 1987) та четверта (2018). Кожна серія може містити як оновлення вже чинних зведень, так і цілком нові зведення стосовно інших напрямків в цілому, або окремих доповнень до них (наприклад, єдине поки що зведення з четвертої серії стосується міжнародних відносин, й воно не повністю замінює однойменне зведення з третьої серії, а лише доповнює його).

За своєю структурою, зведення містить виклад правових правил як вони сформульовані судовими прецедентами, а також коментарі до них із прикладами чи ілюстраціями щодо їх застосування. Зазвичай, прикладами слугують попередні реальні судові справи. Зведення щодо контрактів містить, відповідно, огляд правил та принципів контрактного права — поняття, правила щодо укладення, визначення змісту, тлумачення та виконання контрактів, наслідки порушення, недійсність та розірвання, засоби захисту та відшкодування тощо. Зміст та формулювання самого Зведення в основному нагадує звичайний документ статутного права, із розбивкою на глави та параграфи, але доповнюється змістовними коментарями та ілюстраціями, — подібно до Принципів міжнародних комерційних контрактів УНІДРУА (значною мірою саме Зведення права ALI надихали авторів Принципів УНІДРУА).

Отже, попри дискусії навколо їх місця у правовій системі США, Зведення є гарним керівництвом для розуміння Загального права взагалі, його правил для контрактного права, і покликані "зібрати" принципи, максими, правила з усіх судових висновків у певній галузі права в одному "місці". Зведення щодо контрактів, при тому, не містить визначення особливостей окремих типів контрактів, як то купівлі-продажу, надання послуг, оренди тощо.

3. Єдиний комерційний кодекс США

Зрозуміло, що держава також вбачала необхідність у впорядкуванні, а головне - уніфікації правил і принципів Загального права в межах своїх кордонів. У тому розмаїтті юрисдикцій штатів, яка склалася в США, вочевидь, неможливо було уникнути проблем у правовому регулюванні контрактів між суб'єктами з різних штатів. Як було зазначено, кожен штат, відповідно до Конституції США, мав, і має, достатньо широкі повноваження, зокрема щодо регулювання торгівлі в межах штату. Ці повноваження поступово наповнювалися й власними судовими прецедентами, створюваними судами штатів, в зв'язку із чим відмінності у застосуванні навіть одних і тих саме базових принципів Загального права створювали перешкоди.

В цих умовах, за ініциативою держави, ще у 1892 році була створена Комісія з уніфікації права (англ. Uniform Law Commission, ULC, або ще назва тієї ж організації - National Conference of Commissioners on Uniform State Laws). Її завданням стало створення уніфікованих стандартів та практик у комерційному праві. При тому, спираючись на історичні конституційні традиції, правові та економічні реалії, внутрішні політичні, культурні, соціальні умови, законотворці не вважали за потрібне чи можливе "спустити зверху" такі уніфіковані правила у вигляді загального кодексу чи акту Конгресу та примусити до їх виконання кожним штатом.

Першими актами, опрацьованими Комісією, були Акт щодо купівлі-продажу (the Uniform Sales Act), Акт щодо обігових документів (the Uniform Negotiable Instruments Act) та Акт щодо коносамента (the Uniform Bill of Lading Act). Ці акти не зовсім відповідали потребам практичних комерційних відносин, а тому робота Комісії продовжувалась, хоч достатньо довго не мала бажаного впливу.

У 1952 році, з урахуванням досвіду застосування перших актів, вже у співпраці зі згаданою вище професійною організацією — Американським інститутом права (ALI), Комісією було розроблено головний уніфікований правовий інструмент — Єдиний комерційний кодекс США (US Uniform Commercial Code - UCC), який став уособленням певного компромісу між федеральною владою, владою штатів та бізнесом, охоплював всі напрямки попередніх Актів, а також нові, і був набагато якіснішим і пропрацьованим. Значну роль у створенні кодексу відігравав відомий американський правник-теоретик Карл Нікерсон Ллевеллін (Karl Llewellyn), - один із засновників, по тому, нової школи права, — правового реалізму. Цей кодекс значною мірою змінив "рельєф" у комерційному і контрактному праві США, — щобільше, став надважливим взирцем врегулювання у всьому світі. Враховуючи те значення, яке мали Сполучені Штати у післявоєнному світі, кодекс викликав цікавість професійних правників, науковців, спеціалістів у відповідних галузях з усього світу. По суті, його статті, негласно, й натепер слугують підґрунтям для регулювання відносин у багатьох сферах, із залученням суб'єктів різних країн — насамперед, у міжбанківських розрахунках, сфері обігових інструментів, векселів тощо.

Як і всі прийняті до нього уніфіковані інструменти, кодекс не був, і не є, зобов'язальним правовим актом сам по собі. Задум його творців полягав у створенні моделі регулювання найбільш важливих комерційних відносин та практик, де кожен штат, для досягнення спільної користі, заохочувався прийняти власний комерційний кодекс на основі UCC. Це також мало наслідком вплив кодексу і на відповідні міждержавні практики, зокрема, стаття 2 — Купівля-продаж містить умови постачання, які застосовуються у торгівлі США та Канади, подібні до правил Інкотермс Міжнародної торгової палати.

4. Стаття 2 Єдиного комерційного кодексу США — Купівля-продаж

Отже, з точки зору контрактного права США в цілому, стаття 2 Єдиного комерційного кодексу США є доповненням до правил Загального права. Це означає, що до транзакцій стосовно внутрішньої купівлі-продажу між суб'єктами як одного штату, так і різних штатів, застосовуються правила, які походять з Єдиного комерційного кодексу. Саме "походять", оскільки формально, застосовується відповідний Комерційний кодекс штату, а якого саме — визначають окремі правила. Практично всі штати мають власний Комерційний кодекс, який включає положення статті 2 Єдиного комерційного кодексу, з можливими відмінностями у вигляді різних її редакцій (принциповими виключеннями є певна кількість індейських юрисдикцій, Пуерто-Рико, а також згадана вище Луїзіана, в яких відповідники Єдиного комерційного кодексу прийнято без Статті 2, й контракти купівлі-продажу регулюються іншим чином, як то Цивільним кодексом штату Луїзіана).

Стаття 2 ЄКК стосується саме купівлі-продажу, а отже інші типи контрактів (крім, відповідно, прямо вказаних в інших статтях ЄКК, як оренда рухомого майна — Стаття 2А) під дію кодексу не підпадають. Отже, кодекс не містить регулювання контрактів щодо надання послуг, оренди нерухомого майна, підряду тощо.

Потрібно підкреслити, що положення зокрема статті 2 у відношенні контрактів купівлі-продажу не виключають застосування інших правил Загального права, про що зазначено у пункті b) параграфу 1-103 Єдиного комерційного кодексу. Тобто, в тому, про що Єдиний комерційний кодекс, через комерційні кодекси штатів, "мовчить", потрібно керуватися Загальним правом (і Правом справедливості), про основні правила якого можна дізнатися зі Зведення (Другого) щодо контрактів ALI, а більш детально лиш із вивченням актуальної судової практики певного штату та пов'язаних прецедентів федеральних судів. Такою, якщо спробувати її максимально спрощенно схарактеризувати в одному реченні, є реальність контрактного права Сполучених Штатів. Щобільше, навіть прийняття окремими штатами тієї ж самої редакції статті 2 ще не означає однакового тлумачення окремих її правил судами таких штатів. Вочевидь, навіть знайомство зі змістом ЄКК дає іноземному правнику лиш теоретичні можливості на рівних працювати в суді якогось окремого штату задля захисту свого клієнта у певній практичній справі, де контракт укладено за правом цього штату (існує досить поширена практика обирати право певного штату США для врегулювання всіх чи окремих положень контракту міжнародної купівлі-продажу).

У 2003 році Комісія запропонувала нову редакцію статті 2 Єдиного комерційного кодексу. Вона містила, як вважалось, багато важливих покращень у зв'язку із широким застосуванням електронного обігу та скасовувала окремі правила щодо умов постачання, які могли здатися застарілими. Однак, після вивчення на рівні штатів, такі зміни схвалення не отримали. Жоден штат чи територія не прийняли таку нову редакцію й не внесли відповідні зміни до власних комерційних кодексів відносно саме статті 2, і згодом, Комісія відкликала редакцію цієї статті ЄКК 2003 року (що, проте, не відміняє зміни до інших статей). Натепер, чинною, у складі відповідних комерційних кодексів штатів, залишається редакція статті 2 станом на 2002 рік. Загалом, поточна редакція комерційного кодексу кожного окремого штату може бути знайдена в мережі Інтернет на ресурсах законодавства штату. Є також онлайн-сторінка Комісії, де в інтерактивному режимі відображена мапа "редакцій" ЄКК за штатами, яка, до слова, дуже "важка" і повільно завантажується.

З огляду на такі особливості, суттєву складність набуває використання Єдиного комерційного кодексу як певного "посібника" у вигляді однієї книги. З урахуванням постійного процесу "схвалення" чи "не схвалення" з боку штатів нових редакцій, змін, в цілому та до окремих статей, що вносяться Комісією разом з ALI - приватною організацією, яка переслідує також і власні комерційні інтереси із суворим захистом своїх авторських прав на всі друковані документи, — скласти цілісну картину вкрай важко, як і отримати ЄКК у вигляді документа, який має актуальність в цілому на поточний момент.

5. Практичне визначення права, яке застосовується до транзакції.

З урахуванням вищезазначеного, для з'ясування того, чим, яким правом регулюється конкретний контракт в межах США, потрібно враховувати низку факторів. Перш за все, вочевидь, контракт купівлі-продажу товарів, prima facie, підпадає під дію статті 2 Єдиного комерційного кодексу США. Тут потрібно мати на увазі необхідність встановити актуальну версію відповідника цієї статті у комерційному кодексі штату, за правом якого така транзакція здійснюється (згадаємо, що окрім можливих розбіжностей між редакціями окремих штатів, такого відповідника взагалі не існує у штаті Луїзіна — там застосовується власний Цивільний кодекс).

По-друге, самим ЄКК визначаються межі застосування статті 2, а саме — під її дію підпадають контракти купівлі-продажу товарів — "речей, які є рухомими на момент їх ідентифікації для контракту купівлі-продажу". Ці речі можуть вже існувати на момент укладення контракту, а тому бути ідентифіковані із самим його укладенням, чи виокремленням з маси (для товарів, що ідентифікуються за родовими ознаками). Крім того, кодексом передбачено можливість купівлі-продажу "майбутніх товарів", ідентифікація яких відбувається після їх відокремлення від нерухомості, видобутку (для мінералів та природних копалин) чи вирощування (врожаї та молодняк сільськогосподарських тварин), про що прямо наводяться відповідні правила, а також зміст зобов'язань сторін у зв'язку із такою ідентифікацією. Купівля-продаж нерухомого майна під дію ЄКК не підпадає, як, вочевидь, не підпадають й інші типи контрактів — оренда нерухомості, підряд, надання послуг тощо, а також, як зазначено в параграфі 2-102, не підпадають під дію статті 2 ЄКК "будь-які транзакції, які хоч і складені у формі безумовного контракту стосовно купівлі-продажу чи реального контракту купівлі-продажу, але мають метою лише здійснення операції із забезпеченням" — вони регулюються іншими статтями ЄКК.

По-третє, Єдиний комерційний кодекс має на увазі лише ті транзакції, в яких хоча б однією стороною є торгівець, коммерсант. Кодекс не стосується побутових угод купівлі-продажу між знайомими, родичами тощо. Наводиться чітке визначення "торгівця", контракту "між торгівцями", - й до торгівця, як сторони контракту, застосовується дещо більш суворий стандарт зобов'язань, порівняно з іншою стороною. Торгівець, як визначено у параграфі 2-103, має діяти чесно та "дотримуватись розумних комерційних стандартів чесного ведення справ у торгівлі", тобто загальноприйнятих стандартів поведінки у певній індустрії.

Таким чином, правом, яким регулюватиметься контракт в США, одночасно є (черговість із врахуванням пріоритету та порядку застосування):

1. Спеціальне статутне право для окремих категорій контрактів та певних обставин — статути штатів (наприклад, статути штатів щодо захисту споживачів, такі як" lemon law" - статути про відшкодування шкоди в разі придбання авто з дефектами, чи локальні правила ведення торгівлі з фургонів тощо), і федеральні акти — особливо що стосується контрактів зі споживачами (Magnuson-Moss Warranty Act), та електронних транзакцій (The Uniform Electronic Transactions Act) — про ці випадки мова йтиме далі;
2. Комерційній кодекс штата (відповідник ЄКК) - до купівлі-продажу товарів та інших контрактів, охоплених ЄКК;
3. Загальне право та Право справедливості — в частині, яка не охоплена спеціальним статутним правом та комерційним кодексом для окремих категорій контрактів та обставин (в тому числі для купівлі-продажу товарів), та в цілому до інших контрактів.

6. Спеціальне статутне право для окремих категорій контрактів (споживчі, електронні)

В контексті Єдиного комерційного кодекса США потрібно також зауважити про особливості, які мають окремі категорії контрактів — зокрема, контракти купівлі-продажу для споживання, а також електронні транзакції. Ці дві категорії є достатньо поширеними, а тому заслуговують особливої уваги, хоч, звісно, статутами регулюються й інші категорії та випадки, особливо локальними статутами штатів, яких дуже багато в кожному штаті.

Безпосередньо в параграфі 2-102 ЄКК зазначається, що "ця Стаття (тобто стаття 2 - купівля-продаж) також не скасовує та не змінює будь-яке законодавство, що регулює продаж кінцевим споживачам, фермерам та іншим особливим категоріям покупців." Цим відповідно, пріоритет у регулюванні продажу кінцевим споживачам віддається статутному праву. Таке статутне право в США є дуже розвинутим та складається з двох рівнів — федеральних законодавчих актів, головним з яких є так званий Magnuson-Moss Warranty Act (Акт "Магнусон-Мосс" стосовно гарантійних зобов'язань), а також статутів штатів щодо захисту споживачів.

Акт "Магнусон-Мосс" застосовується до гарантійних зобов'язань, які надаються в межах транзакцій з придбання товарів для використання "в домашньому господарстві, в сім'ї або особисто". Цим актом передбачене обов'язкове розкриття інформації про гарантійні зобов'язання щодо товару з боку особи, яка несе такі гарантійні зобов'язання, у письмовій формі, з доданням відповідного документу чи нанесенням інформації на товар. Актом наводяться правила, за якими обмежується висування умов до споживача для надання гарантійного обслуговування в разі виникнення дефектів, передбачені два види гарантій — повна та обмежена, визначено федеральні мінімальні стандарти для гарантій, а також засоби захисту порушених прав споживачів, правила для позасудового врегулювання вимог споживачів, судові засоби реагування, такі як заборона (injunction), правила стосовно висунення позову з боку споживача тощо. В основному, Акт суттєво деталізує всі процедури, умови та критерії, із тим, щоб заперечити несправедливе та нечесне поводження у зв'язку із гарантійним обслуговуванням як з боку продавців, так і з боку споживачів. В самому Акті наведені правила щодо його співвідношення із подібним статутним правом штатів, зокрема, визначається, що в разі існування регламентацій тих саме питань з боку права штату, пріоритет має федеральний Акт, за винятком, якщо статут штату надає кращий захист споживачу й при тому не покладає несправедливий тягар на продавця. Відповідно, можна зробити висновок, що законодавці штатів в цілому не обмежені у прийнятті власних статутів щодо захисту прав споживачів, за умов дотримання ними як мінімум вимог, викладених в Акті "Магнусон-Мосс". Таких статутів в кожному штаті дійсно дуже багато, й вони можуть значно відрізнятися в усьому, що не охоплено Актом "Магнусон-Мосс".

Чинна редакція, зокрема, статті 2 ЄКК не має жодних згадок про електронну форму контракту чи електронний підпис, хоча в редакції 2003 року, яку не було схвалено, ці питання були імплементовані. Попри це, в США досить давно діє декілька статутних актів, які додатково до ЄКК, регулюють ці специфічні питання на двох рівнях — федеральному та рівні штатів. Спершу тією ж самою Комісією з уніфікації права ще в 1999 році був підготовлений "Єдиний акт щодо електронних транзакцій" - Uniform Electronic Transactions Act (UETA). Це був модельний акт по аналогії з ЄКК, який згодом був схвалений практично всіма штатами. Відповідно, статутне право кожного штату у питанні електронних транзакцій представлено імплементованим відповідником UETA. На федеральному рівні у 2000 році був прийнятий "Акт про електронні підписи в глобальній та національній комерції" - Electronic Signatures in Global and National Commerce Act (E-Sign). Обидва акти передбачають фактично імплементацію положень "Модельного права щодо електронної комерції" ЮНСІТРАЛ 1996 року (UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce), зокрема юридично закріплюють можливість як укладання контрактів в електронній формі, так і підписання їх за допомогою електронного підпису.

7. Контракти щодо міжнародної купівлі-продажу

Окремої нашої уваги заслуговують контракти міжнародної купівлі-продажу, а саме правове їх підґрунтя в контрактному праві США. Оскільки Сполучені Штати, як і більшість країн світу (натепер разом 97, в тому числі Україна) ратифікували Віденську Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (CISG), - відповідно, її положення регулюють, за замовчуванням, такі контракти між суб'єктами країн-учасників. Отже, якщо сторони контракту, користуючись наданою статтею 6 Конвенції автономією, не домовились про обрання якогось визначеного права — права певної країни, штату тощо, контракт регулюватиметься конвенцією.

Вочевидь, ті стандарти та правила, які використовуються в ЄКК та в контрактному праві США взагалі, досить суттєво відрізняються від прийнятих у конвенції. Це стосується, зокрема ключового правила тлумачення заяв сторін при визначенні положень контракту.

Конвенцією застосовується "змішанний" суб'єктивно-об'єктивний підхід, зазначений у статті 8:

Як бачимо, перший підпункт є правилом тлумачення, прийнятим в континентальних правових системах (суб'єктивний підхід), тоді як другий — правилом систем англійського загального права (об'єктивний підхід). Цю різницю, а також інші відмінності, повний огляд яких виходить за межі цього розгляду, потрібно враховувати під час укладення відповідних контрактів.

Використана література:

Scott, Robert E., Kraus, Jody S. Contract Law and Theory. Selected Provisions: Restatement of Contracts, Uniform Commercial Code, and CISG, Fifth Edition, LexisNexis, USA, 2013

Tepper, Pamela R. The Law of Contracts and the Uniform Commercial Code, Second Edition, Delmar, Cengage Learning, USA, 2012

Eisenberg, Melvin A. Foundational Principles of Contract Law. The Oxford Commentaries on American Law, Oxford University Press, USA, 2018

United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods, UN, 2010