Будь-ласка, вимкніть блокування реклами та оновіть сторінку.


Please, turn off the adblocker and restart the page.

Авторизація
підписатися опції

Contractus est quasi actus contra actum

Контракт є ніби дія проти дії
Roman

Lawanalytics: новини та події

> Новини та події договірного права і міжнародного комерційного арбітражу, новини права ЄС у сфері торгових відносин, цифрової комерції та договірного права, англійська судова практика та новини англійського договірного права, анонс нормотворчої практики, рекомендацій і "мʼякого права" впливових європейських і світових організацій та інституцій



Англійська судова практика"Забезпечувальний платіж" як забезпечувальний захід відповідно до статті 26 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ

19-11-2022

Комерційний суд у складі Високого суду Англії та Уельсу ухвалив рішення у справі EGF v HVF, HWG, TOM, DCK, HRY [2022] EWHC 2470 (Comm), яким відхилив заяву про оскарження арбітражного рішення, подану заявником (відповідач в арбітражному процесі, далі - "Заявник") із посиланням на суттєву несправедливість арбітражного рішення (пункт 2 параграфу 68 Арбітражного Акту 1996). Арбітражний трибунал, організований згідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ у Лондоні (місце арбітражу), в процесі... | читати повністю |

Комерційний суд у складі Високого суду Англії та Уельсу ухвалив рішення у справі EGF v HVF, HWG, TOM, DCK, HRY [2022] EWHC 2470 (Comm), яким відхилив заяву про оскарження арбітражного рішення, подану заявником (відповідач в арбітражному процесі, далі - "Заявник") із посиланням на суттєву несправедливість арбітражного рішення (пункт 2 параграфу 68 Арбітражного Акту 1996).

Арбітражний трибунал, організований згідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ у Лондоні (місце арбітражу), в процесі розгляду видав наказ про сплату Заявником одному з позивачів 250 млн.долл., в рахунок загальної суми вимог, в якості забезпечувального заходу відповідно до статті 26 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, позначивши такий платіж як "забезпечувальний платіж". Згодом, це визначення було оформлене як неповне арбітражне рішення ("Partial Award"), із посиланням на повноваження, надані арбітражному трибуналу статтею 34 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, та з прямою вказівкою в рішенні на правовий зміст такого платежу як "забезпечувального". Аргументуючи свої заперечення, Заявник посилався на відсутність повноважень у трибунала присуджувати сплату "забезпечувального" платежу в арбітражному рішенні, - тобто на перевищення повноважень, наданих трибуналові статтями 26 та 34 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, внаслідок чого Заявник потерпає від суттєвої несправедливості, - та вимагав усунути арбітрів відповідно до параграфу 24 Арбітражного Акту й скасувати відповідне арбітражне рішення.

Комерційний суд повністю відхилив вимоги Заявника, - зокрема у відношенні підстав застосування параграфу 68 Арбітражного Акту зазначив, що Заявник не зазнав суттєвої несправедливості навіть якщо арбітри перевищили повноваження, оскільки станом на поточний момент Заявник не виконав наказ арбітражного трибуналу та дотепер не було можливості примусового його виконання, оскільки повне арбітражне рішення винесене лише нещодавно. Тим не менш, суддя зробив декілька важливих висновків щодо природи "забезпечувального" платежу та повноважень трибуналу.

Стосовно повноваження арбітрів видавати наказ щодо забезпечувальної міри у вигляді "забезпечувального" платежу, суддя зазначив, що статтею 26.1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ передбачено - "арбітражний трибунал, за заявою сторони, вправі вживати забезпечувальні заходи". Стаття 26.2 описує забезпечувальні заходи як "тимчасові" та вказує перелік таких заходів, який не є вичерпним. На питання "чи можна вважати захід, яким сторону зобов'язано сплатити кошти в рахунок заявлених вимог, тимчасовим", суддя відповів ствердно, аргументуючи "тимчасовість" такого платежу тим, що він є "неостаточним пристосуванням фінансового положення сторін, й подальше пристосування має бути здійснене у відповідності до останніх арбітражних рішень."

Однак, відповідаючи на питання "чи має трибунал повноваження призначати забезпечувальні заходи арбітражним рішенням", суддя зазначив, що, в межах арбітражних проваджень із місцем їх проведення в Англії, за умов відсутності угоди сторін про інше, трибунал не має повноваження виносити таке рішення. Такі повноваження трибуналові не надані також і Арбітражним регламентом ЮНСІТРАЛ, стаття 34.2 якого передбачає, що "Всі рішення повинні бути викладені письмово, мають бути остаточними та обов'язковими для сторін. Сторони виконують всі арбітражні рішення негайно."

| згорнути |

Під егідою Ради Європи та Європейського суду з прав людини створено платформу для обміну знаннями (ECHR-KS)

20-10-2022

Стала доступною онлайн-платформа для обміну знаннями Європейського суду з прав людини (ECHR-KS). Платформа презентує аналітичні матеріали та керівництва зі справ, розглянутих ЄСПЛ, в тематичному представленні, а також в контексті окремих статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За посиланнями можна скачати окремі важливі рішення ЄСПЛ, загальні керівництва із оглядом останніх судових практик, обрані за відповідними темами переліки судових справ, пов'язаної юридичної... | читати повністю |

Стала доступною онлайн-платформа для обміну знаннями Європейського суду з прав людини (ECHR-KS). Платформа презентує аналітичні матеріали та керівництва зі справ, розглянутих ЄСПЛ, в тематичному представленні, а також в контексті окремих статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За посиланнями можна скачати окремі важливі рішення ЄСПЛ, загальні керівництва із оглядом останніх судових практик, обрані за відповідними темами переліки судових справ, пов'язаної юридичної літератури та статей. Також є корисні посилання на інші наявні веб-ресурси Ради Європи, ООН та деякі інші. Платформа буде дуже корисною та цікавою для професійних юристів, правників, науковців та для всіх, хто цікавиться практикою Суду.

| згорнути |

Англійська судова практикаАпеляційний суд підтримав рішення стосовно нарахування орендної плати за період дії Covid-обмежень

22-09-2022

Подальшого розвитку набула цікава, з юридичної точки зору, справа London Trocadero (2015) LLP v Picturehouse Cinemas Ltd and others [2022] EWCA Civ 1021, у якій орендавець комерційних приміщень (кінотеатру) позивався із метою стягнення орендної плати в періоди неможливості використання приміщень за призначенням в якості кінотеатру через законодавчі обмеження, пов'язані із Covid-19. Орендар аргументував своє звільнення від обов'язку сплатити орендну плату кількома причинами, серед яких: (1) до... | читати повністю |

Подальшого розвитку набула цікава, з юридичної точки зору, справа London Trocadero (2015) LLP v Picturehouse Cinemas Ltd and others [2022] EWCA Civ 1021, у якій орендавець комерційних приміщень (кінотеатру) позивався із метою стягнення орендної плати в періоди неможливості використання приміщень за призначенням в якості кінотеатру через законодавчі обмеження, пов'язані із Covid-19. Орендар аргументував своє звільнення від обов'язку сплатити орендну плату кількома причинами, серед яких: (1) до контракту повинні бути долучені імпліцитні положення, згідно яких зобов'язання щодо сплати зупинено на періоди, коли приміщення через законодавчі обмеження не могли використовуватися за призначеннням в якості кінотеатру; та/або (2) в такі періоди має місце повна нерелізація комерційного ефекту, якого орендар сподівався досягти, укладаючи контракт (failure of consideration), або "нереалізація базису" (failure of basis). Високий суд правосуддя Англії та Уельсу позов орендодавця задовільнив, проте орендар подав на рішення апеляцію.

Розглянувши апеляцію орендаря Апеляційний суд підтримав позицію суду першої інстанції та відзначив у своєму рішенні:

- для визначення питання стосовно існування імпліцитного положення мають бути задоволені дві умови (сформульовані в поточному вигляді в справі Marks & Spencer Plc v BNP Paribas Securities Services [2016] AC 742): (1) положення є необхідним для надання контрактові комерційного ефекту, - за відсутності цього положення контракт втрачає комерційну чи практичну зв'язність ("тест необхідності"); або (2) є настільки очевидним, що не потребує додаткового згадування ("тест очевидності"). Суд не знайшов підтвердження існування імпліцитного положення у справі, ані в межах "тесту необхідності", ані в межах "тесту очевидності". Відносно "тесту необхідності" суд відзначив, що приміщення "можуть прекрасно працювати без таких положень" (тобто положень, що на думку орендаря є імпліцитними), й в разі їх відсутності контракт не втрачає комерційну чи практичну зв'язність. В цих обставинах ризик того, що приміщення не можна буде використовувати за призначенням через законодавчі обмеження, покладається на орендаря, а положення, за якими нарахування орендної плати зупиняється у зв'язку із неможливістю використання приміщень через пошкодження чи фізичну непридатність, не застосовуються. Вимоги "тесту очевидності" не виконуються також, оскільки, якщо у стороннього спостерігача спитати "чи сторони мали намір визначити сплату оренди зупиненою в разі якщо приміщення не можуть використовуватися за призначенням в якості кінотеатру через законодавчі обмеження", відповідь не була би достатньо беззаперечною ("так, звичайно, а як інакше?"), якщо розглядати її відносно кожної зі сторін.

- стосовно аргументів про "нереалізацію базису" суд зазначив, що "базисом" для зобов'язання сплати оренди є передання приміщень в оренду на строк 35 років; крім того, позиція орендаря не відповідає тим прямо визначеним положенням контракту, якими здійснюється розподіл ризиків. Такий контрактний розподіл ризиків передбачає умови про зупинення сплати лише на випадок неможливості використання приміщень через фізичне пошкодження або руйнування.

| згорнути |

"Активування" Гаазької конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах 2019 року

31-08-2022

Європейський Союз, як організація регіональної економічної інтеграції, та Україна стали першими договірними сторонами, що ратифікували Гаазьку конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах 2019 року, відчинивши тим самим шлях до набуття нею чинності, який, відповідно до передбаченого Конвенцією механізму, має тепер відбутись 1 вересня 2023 року. Відповідне Рішення Ради ЄС від 12.07.2022 № 2022/1206 опубліковане в Офіційному журналі... | читати повністю |

Європейський Союз, як організація регіональної економічної інтеграції, та Україна стали першими договірними сторонами, що ратифікували Гаазьку конвенцію про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах 2019 року, відчинивши тим самим шлях до набуття нею чинності, який, відповідно до передбаченого Конвенцією механізму, має тепер відбутись 1 вересня 2023 року. Відповідне Рішення Ради ЄС від 12.07.2022 № 2022/1206 опубліковане в Офіційному журналі Європейського Союзу від 14.07.2022, згідно до якого ЄС долучається до Конвенції із зазначенням того, що всі держави ЄС (за виключенням Данії) будуть пов'язаними цією Конвенцією. Закон України про ратифікацію конвенції (№ 2342-IX від 01.07.2022), а також український переклад Гаазької конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах від 02.07.2019 доступний на сайті Верховної Ради.

Головним наслідком набуття Конвенцією чинності стане запровадження механізмів, які передбачають взаємне визнання судових рішень судами договірних сторін у цивільних та комерційних справах, із метою забезпечення передбачуваності та визначеності судових процедур для бізнесу та приватних осіб, насамперед, залучених у міжнародних торгівельних відносинах та інвестуванні. Зокрема, документ встановлює чіткі підстави для визнання та виконання судового рішення (статті 5,6) а також вичерпний перелік підстав відмови у такому визнанні та виконанні (стаття 7), що, в цілому, позбавляє суди потреби у перегляді справ за суттю та спрощує процедури визнання та виконання рішень.

| згорнути |

Європарламент схвалив Акти "Про цифрові ринки" (DMA) та "Про цифрові послуги" (DSA)

06-08-2022

В липні Європарламент схвалив законодавчі акти, якими пропонуються суттєві зміни в регулюванні діяльності глобальних цифрових онлайн-платформ. Новий Акт "Про цифрові ринки" (DMA), як зазначається на сторінці Європарламенту, має за мету встановлення рівних умов для діяльності всіх цифрових компаній, незалежно від їх розміру. Актом визначатиметься чіткий перелік того що дозволено та заборонено для компаній, зокрема й цифрових гігантів, таких як Google, Amazon чи Facebook, із тим аби... | читати повністю |

В липні Європарламент схвалив законодавчі акти, якими пропонуються суттєві зміни в регулюванні діяльності глобальних цифрових онлайн-платформ. Новий Акт "Про цифрові ринки" (DMA), як зазначається на сторінці Європарламенту, має за мету встановлення рівних умов для діяльності всіх цифрових компаній, незалежно від їх розміру. Актом визначатиметься чіткий перелік того що дозволено та заборонено для компаній, зокрема й цифрових гігантів, таких як Google, Amazon чи Facebook, із тим аби заборонити їм використовувати домінуюче положення для нав'язування нечесних та нерівних умов для користувачів чи бізнес-клієнтів (наприклад, неможливість видалити передвстановлені у платформі програми). Передбачається, також, необхідність створення можливості обміну повідомленнями чи навіть відеодзвінками для користувачів різних мессенджерів - як "великих", так і "малих", що сприятиме більш справедливій конкуренції.

Акт "Про цифрові послуги" (DSA) надасть користувачам більший контроль над тим, що вони "бачуть онлайн" - можливість отримати інформацію стосовно того, чому їм рекомендується саме певний контент, можливість активувати опцію, що виключатиме профілювання - "запам'ятовування" інформації стосовно вибору чи "маркетингових передналаштувань" користувача. Таргетована реклама буде заборонена відносно підлітків, як і будь-яке використання чутливої інформації, такої як сексуальна орієнтація, релігія чи національність. Також передбачається покращення регулювання інформаційної безпеки, зокрема, покращення захисту користувачів як від протиправної, так і небезпечної інформації, яка може й не бути протиправною - наприклад, політична дезінформація чи викривлена інформація в галузі охорони здоров'я.

Для набуття чинності Акти ще має схвалити Рада ЄС, - відповідний остаточний розгляд заплановано на вересень.

| згорнути |

Англійська судова практикаВстановлення юрисдикції арбітражу судом і захист інтересів особи, що її оскаржує, за параграфом 72(1) Арбітражного акту 1996

12-07-2022

Високий суд Англії та Уельсу в справі National Investment Bank Ltd v Eland International (Thailand) Co. Ltd and another [2022] EWHC 1168 (Comm) підтвердив право особи на захист її інтересів як такої, що не приймає участь у арбітражному процесі (відповідно до параграфу 72(1) англійського Арбітражного акту 1996), всупереч тому, що інша сторона домоглася призначення арбітра судом на підставі параграфу 18 цього ж Акту. Зміст цих двох положень Арбітражного акту 1996 є дуже важливим у "юрисдикційних... | читати повністю |

Високий суд Англії та Уельсу в справі National Investment Bank Ltd v Eland International (Thailand) Co. Ltd and another [2022] EWHC 1168 (Comm) підтвердив право особи на захист її інтересів як такої, що не приймає участь у арбітражному процесі (відповідно до параграфу 72(1) англійського Арбітражного акту 1996), всупереч тому, що інша сторона домоглася призначення арбітра судом на підставі параграфу 18 цього ж Акту. Зміст цих двох положень Арбітражного акту 1996 є дуже важливим у "юрисдикційних війнах", оскільки ними передбачаються дві типові лінії поведінки, які сторони обирають в разі незгоди на стадії встановлення юрисдикції щодо спору.

Параграфом 18(4) Акту передбачається, що "призначення [арбітра], здійснене судом відповідно до цього параграфу, має таку ж дію, як ніби воно було здійснене за домовленістю сторін". Конкретно в цій справі, спираючись на зміст параграфу 18, тайська компанія наполягала, що таке призначення позбавляє банк можливості посилатися на параграф 72(1), оскільки його положення стосуються "сторони, яка не є учасником [арбітражного] процесу", - а банк, відповідно, учасником процесу є. Проте, Високий суд вирішив, що доводи банку стосовно відсутності юрисдикції арбітра, призначеного за параграфом 18 Акту, є більш обгрунтованими, з огляду, зокрема, на існування судового процесу в іншій країні із цього спору, який був ініційований тайською компанією, а саме її афілійованою особою.

| згорнути |

Оновлені версії правил Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID)

01-07-2022

На сторінці Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID) опубліковані нові версії Правил та положень для вирішення міжнародних інвестиційних спорів, які набувають чинності з 1 липня 2022 року. Це перша зміна правил ICSID із 2006 року та, як зазначається, найбільш змістовна модернізація процедур центру за всю історію його існування. Зміни спрямовані на більш ефективне вирішення спорів, впровадження чітких часових лімітів для основних процедур, більшу прозорість рішень,... | читати повністю |

На сторінці Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID) опубліковані нові версії Правил та положень для вирішення міжнародних інвестиційних спорів, які набувають чинності з 1 липня 2022 року. Це перша зміна правил ICSID із 2006 року та, як зазначається, найбільш змістовна модернізація процедур центру за всю історію його існування. Зміни спрямовані на більш ефективне вирішення спорів, впровадження чітких часових лімітів для основних процедур, більшу прозорість рішень, висновків, наказів центру, сприяння сторонам арбітражного провадження в доступі до конфіденційної інформації та обмеження, натомість, її публічного розповсюдження. Запроваджуються повністю нові Медіаційні правила та Правила досудового дослідження та оцінки фактів (Fact-Finding Rules). Крім того, вводяться в дію нові Правила для прискореного арбітражного розгляду, що дозволить суттєво скоротити час на розгляд справи. Документи доступні в електронних форматах англійською, французькою та іспанською мовами.

| згорнути |
Free Web Hosting